ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року Справа № 910/2761/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача),

Куровського С.В., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року

у справі господарського суду № 910/2761/14 міста Києва

за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"

до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Атем"

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України": Липська Н.В. (довіреність №010-01/2341 від 11.04.2014 року),

ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій": не з'явилися,

ТОВ "Атем":Менюк С.А. (довіреність від 21.07.2014 року).

ВСТАНОВИВ :

у лютому 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" (далі - відповідача) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року, за яким відповідач передав в іпотеку банку (позивача) належне йому на праві власності нерухоме майно - магазин господарчих товарів "Меркурій", що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 1, на забезпечення виконання зобов'язань третьої особи - ТОВ "Атем" з повернення кредитних коштів за Генеральною угодою №6407N1/2416 від 16.02.2007 року та укладеними в її рамках кредитними договорами, а також Кредитною угодою №6405К25/2365 від 24.11.2005 року (том 1, а.с. 3 - 603).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року порушено провадження у справі №910/2761/14 за цим позовом, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2014 року, який неодноразово відкладався ухвалами суду (том 1, а.с. 1 - 2, том 2, а.с. 49 - 50, 66 - 67).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року, поряд з іншим, залучено до участі у справі ТОВ "Атем", як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (том 2, а.с. 49 - 50).

22.05.2014 року представником відповідача та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подано до господарського суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" (вх. №06-87/22238/14 та вх. №06-37/22240/14), обґрунтовані тим, що в межах справи про банкрутство ТОВ "Атем" буде розглянуто питання щодо дійсної суми боргу за Генеральною угодою №6407N1/2416 від 16.02.2007 року та укладеними в її рамках кредитними договорами, а також Кредитною угодою №6405К25/2365 від 24.11.2005 року, та буде встановлено можливість виконання ТОВ "Атем" своїх зобов'язань перед позивачем (том 2, а.с. 94 - 99, 100 - 113).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року (суддя Головіна К.І.) зупинено провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Атем" у справі про банкрутство №910/25520/13, зобов'язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів боржника у справі (том 2, а.с. 217 - 220).

Не погоджуючись з прийнятого ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2014 року, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва, мотивуючи тим, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Атем", зазначаючи, при цьому про невірне застосування судом першої інстанції вимог законодавства про банкрутство та процесуального права, зокрема статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року (далі - Закон про банкрутство), згідно якої позовне провадження підлягає зупиненню у випадку порушення справи про банкрутство щодо відповідача, тоді як ТОВ "Атем" залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Ільєнок Т.В., суддів: Корсакової Г.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року про зупинення провадження у справі №910/2761/14 - без змін (том 2, а.с. 254 - 259).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2014 року, справу №910/2761/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва, аргументуючи неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 104, 112, 593, 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Закону України "Про іпотеку", статей 17, 23, 83 Закону про банкрутство, статей 32 - 34, 43, 79, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про зупинення провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Атем" у справі про банкрутство №910/25520/13, оскільки не існує обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи за позовом банку про звернення стягнення на нерухоме майно, належне відповідачу, як майновому поручителю третьої особи, до розгляду по суті кредиторських вимог банку (позивача), заявлених у справу №910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників учасників провадження у справі, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено про те, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3, 4 статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Судами встановлено, що 27.02.2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року, а зокрема, магазин господарчих товарів "Меркурій", що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 1 (том 1, а.с. 3 - 603).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на наявність заборгованості на суму 81 150 217, 06 доларів США (706 656 090, 16грн. за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014р.) та на суму 40 726 271,88грн. внаслідок порушення ТОВ "Атем" (позичальником) умов Генеральної угоди №6407N1/2416 від 16.02.2007 року, в рамках якої у 2007 - 2008 роках укладено кредитні договори, та Кредитної угоди №6405К25/2365 від 24.11.2005 року, внаслідок чого та в силу іпотечного договору №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року, укладеного між банком (позивачем) та ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", як іпотекодавцем, у позивача виникло право на звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.05.2014 року представником відповідача та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подано до господарського суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем", у якій банк (позивач) виступив конкурсним кредитором з вимогами про стягнення кредиторської заборгованості (том 2, а.с. 94 - 99, 100 - 113).

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №910/25520/13 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Атем" за заявою ліквідаційної комісії боржника, з особливостями провадження згідно статті 95 Закону, постановою про визнання боржника банкрутом від 10.02.2014 року введено щодо ТОВ "Атем" ліквідаційну процедуру, публікацію оголошення про що здійснено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.02.2014 року (том 2, а.с. 102 - 112).

Також судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" звернувся з грошовими вимогами до ліквідатора ТОВ "Атем" зі заявою за вих. №010-05/1685 про стягнення 82 196 185, 86 дол. США та 75 443 286, 48 грн., в тому числі й заборгованості за Генеральною угодою №6407N1/2416 від 16.02.2007 року та Кредитною угодою №6405К25/2365 від 24.11.2005 року на суму 81 150 217, 06 дол. США та 40 726 271, 88 грн.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції зупинив розгляд справи за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року до розгляду та затвердження кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" до ТОВ "Атем" у справі про банкрутство №910/25520/13, зазначивши, при цьому, про те, що справа про банкрутство ТОВ "Атем" є пов'язаною з даною справою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в ній господарським судом будуть встановлені обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Разом з тим, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача та третьої особи про те, що провадження у даній справі необхідно зупинити до повної ліквідації ТОВ "Атем" в процедурі банкрутства з посиланням на те, що майно, яке є предметом іпотечного договору №6408Z15/2463 від 25.04.2008 року, буде реалізовано в рахунок погашення заборгованості третьої особи перед банком в ліквідаційній процедурі, та зазначив, що саме результати розгляду кредиторських вимог банку в процедурі банкрутства основного боржника є тією обставиною, яка має значення для вирішення клопотання про зупинення провадження у справі, тоді як можливість фактичного виконання кредитних зобов'язань за рахунок заставного майна буде з'ясовуватися судом під час вирішення спору про наявність чи відсутність права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом першої інстанції відхилено доводи позивача про те, що в разі ліквідації ТОВ "Атем", як позичальника за кредитними договорами, припиняться і зобов'язання відповідача, як іпотекодавця за іпотечним договором, і позивач буде позбавлений права задовольнити свої вимоги з повернення кредитних коштів до цих осіб, оскільки ліквідація юридичної особи-позичальника не тягне за собою припинення зобов'язань відповідача за іпотечним договором, як похідного від основного зобов'язання.

Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про зупинення провадження у даній справі до затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Атем" та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 02.06.2014 року.

При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що доводи апеляційної скарги повторюють за своїм змістом заперечення позивача на клопотання відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про зупинення провадження у даній справі, які було спростовано місцевим господарським судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. При цьому, іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою нерухомого майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно, з особливістю того, що відповідальність майнового поручителя обмежується вартістю предмета іпотеки.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою нерухомого майна майнового поручителя, іпотекодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем згідно умов договору іпотеки. Зазначений спосіб захисту майнового права узгоджується із способами захисту майнових прав згідно статей 15, 16 ЦК України.

Правова позиція про солідарність обов'язків основного боржника за кредитним договором та його майнового поручителя в межах вартості предмета іпотеки викладена у Постанові Верховного Суду України №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012.

Відтак, виходячи з положень статей 1, 33 Закону України "Про іпотеку", відповідач ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" (майновий поручитель) та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ "Атем" (основний боржник) відповідають перед позивачем ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор, іпотекодержатель) солідарно за зобов'язаннями ТОВ "Атем" з повернення кредитних коштів.

Обставини, які будуть встановлені господарським судом за результатами розгляду конкурсних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", заявлених у справу про банкрутство ТОВ "Атем", не вплинуть на оцінку доказів у даній справі, оскільки предметом доказування у даній справі є наявність заборгованості у третьої особи за кредитними договорами на момент порушення позовного провадження у справі №910/2761/14, а для розгляду справи про банкрутство визначається розмір заборгованості третьої особи на момент порушення провадження у справі про банкрутство №910/25520/13. Отже предмети доказування розміру заборгованості у позовному провадженні щодо майнового поручителя та в провадженні у справі про банкрутство основного боржника за кредитними договорами є різними та не можуть мати преюдиційного значення для справи №910/2761/14.

Також судами не встановлено обставин неможливості визначення у позовному провадженні наявності заборгованості третьої особи за кредитними договорами перед позивачем, що згідно роз'яснення, наданого пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року, не підтверджує неможливості для даного господарського суду (у позовному провадженні) самостійно встановити обставини наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитними договорами та її розміру на момент порушення позовного провадження, що є підставою для звернення стягнення на майно відповідача, як майнового поручителя третьої особи.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду згідно статей 1115, 1117 ГПК України, дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року та ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року та прийняття власного рішення про відмову у задоволенні клопотань ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" та ТОВ "Атем" від 22.05.2014 року про зупинення провадження у справі №910/2761/14 до розгляду справи про банкрутство ТОВ "Атем" №910/25520/13 господарським судом міста Києва.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/2761/14 скасувати.

Прийняти у справі №910/2761/14 нове рішення:

"У задоволенні клопотань ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" та ТОВ "Атем" від 22.05.2014 року про зупинення провадження у справі №910/2761/14 до розгляду справи про банкрутство ТОВ "Атем" №910/25520/13 господарським судом міста Києва відмовити".

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук