Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2094/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М. В.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Кодрул М. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Черненко В.В., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства « Блажко» про визнання договору оренди земльної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства «Блажко» та з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійним договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі 23.12.2011 року № 352050004001110 на земельну ділянку АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що договір оренди не містить ряд істотних умов та в договорі оренди землі стоїть не її підпис, тому не знала про його наявність, зазначала, що цей договір укладений проти її волі.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішщення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги.

Колегія суддів заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися для участі у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дійсно між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди землі без дати, який був зареєстрований в реєстрі 23.12.2011 року за № 352050004001110. Зазначений договір був підписаний не особисто ОСОБА_2, а її чоловіком, вони проживають однією сім'єю, мають добрі віносини один з одним, ведуть спільне господарство, а тому позивач не могла не знати про укладення договору оренди землі.

Умови договору орендарем виконувалися, згідно умов вищезазначеного договору на протязі 2011-2012 років ОСОБА_2 не відмовлялася від отримання орендної плати, що сама підтвердила в судовому засіданні разом із чоловіком.

ОСОБА_2 має наміри укласти більш вигідний договір оренди вищезазначеної земельної ділянки з іншою особою та поліпшити своє правове становище, тому в задоволенні позову слід відмовити, так як це не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим і стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Згідно ст.ст. 13, 14 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Вільне воявиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого укладення договору оренди земельної ділянки є неможливим. Своє воявиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки АДРЕСА_1.

У 2011 році між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки (без дати) площею 4,02 га терміном на 10 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Олександрівському районі 23 грудня 2011 року за № 352050004001110.

Судом також встановлено, що договір оренди землі (без дати), укладений між фермерським господарством «Блажко» та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі 23.12.2011 року № 352050004001110 на земельну ділянку АДРЕСА_1, підписаний не ОСОБА_2 особисто, а її чоловіком, що визнано представником відповідача.

Враховуючи те, що оспорюваний договір оренди позивач ОСОБА_2особисто не підписуваала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на укладення договору оренди, договір оренди необхідно визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення прийшов до висновків,

які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою вказаної статті визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову позивачем сплачено 243,60 грн судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати недійними договір оренди землі укладений між фермерським господарством «Блажко» та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі 23.12.2011 року № 352050004001110 на земельну ділянку АДРЕСА_1.

Стягнути з фермерського господарства «Блажко» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 243,60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: