ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" серпня 2014 р. Справа № 923/611/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: С.В. Таран,
Суддів:Т.А. Величко, А.І. Ярош
при секретарі судового засідання Г.М. Альошиній
від позивача - в.о. директора Р.С. Сергєєв, протокол №02/05/12 від 02.05.2012;
від відповідача - участі не брали;
від третьої особи - участі не брали;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.07.2014
у справі №923/611/14
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента"
до відповідача: відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"
про стягнення 391 434, 35 грн
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" звернулось з позовом до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з останнього 391434,35 грн, що були перераховані позивачем відповідачеві в якості оплати за об'єкт нерухомості, реалізований під час проведення прилюдних торгів, які у подальшому були визнані судом недійсними.
За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №923/611/14.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014 залучено до участі у справі №923/611/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк").
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.07.2014 у справі №923/611/14 (суддя Л.М. Немченко) у позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (далі - ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента") звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 02.07.2014 у справі №923/611/14 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 26.08.2014 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представники відповідача та третьої особи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №01348481 від 04.08.2014, №08526312 від 05.08.2014; власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловили.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На виконанні у відділі державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні ( далі - ВДВС Суворовського РУЮ) перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №2-3207 від 10.03.2011, виданого Дніпровським районним судом м.Херсона про стягнення боргу у сумі 1113062, 99 грн з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Марфін Банк».
В ході виконання зазначеного виконавчого документа було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_3 на праві власності.
Згідно протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 №1-22122 від 26.12.2011, затвердженого директором Херсонської філії ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація», переможцем прилюдних торгів визнано ТОВ «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента», ціна продажу лоту №3(вбудовані нежилі приміщення магазину двоповерхового будинку,за адресою: АДРЕСА_1, нежилі приміщення магазину літ.А,площею 100,4 кв.м) становить 478 241, 98 грн.
Із змісту вказаного протоколу також вбачається, що кошти в розмірі 430417, 78 грн переможець повинен внести протягом 10 банківських днів з дня затвердження протоколу на поточний рахунок №37311001004798 в ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, одержувач -ВДВС Суворовського РУЮ; кошти в розмірі 23912,10 грн переможець повинен додатково сплатити на рахунок №26003060591142 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, одержувач-ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація» в рахунок оплати наданих послуг; гарантійний внесок в сумі 23912,10 грн, внесений переможцем до початку прилюдних торгів, зараховується переможцю до купівельної ціни, визначається частиною оплати покупцем придбаного ним на прилюдних торгах майна.
29.12.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні було складено акт про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений начальником відповідного органу державної виконавчої служби.
Платіжним дорученням №609 від 28.12.2011 позивачем було перераховано на рахунок №37311001004798 в ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, одержувач- ВДВС Суворовського РУЮ кошти в розмірі 430417, 78 грн.
В подальшому кошти, виручені від реалізації майна, платіжними дорученнями №446 від 20.01.2012 на суму 603,72 грн та №172 від 10.01.2012 на суму 389834,43 грн з рахунку ВДВС Суворовського РУЮ були перераховані стягувачу за виконавчим провадженням про стягнення з ОСОБА_3 боргу- публічному акціонерному товариству «Марфін Банк».
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27.08.2012 по справі №2120/286/12 за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, ТОВ «Торговий дім Укрспецреалізація» за участю третіх осіб: ПАТ "Марфін Банк", ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" про визнання прилюдних торгів недійсними (далі- справа №2120/286/12) позовні вимоги задоволені: визнано недійсним протокол №2-22122 від 26.12.2011 по реалізації нежилих приміщень магазину, загальною площею 100,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 Зазначене рішення набрало законної сили 27.11.2012.
Зважаючи на факт визнання недійсним протоколу №2-22122, складеного 26.12.2011 за результатами проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_3, позивач вважає, що відповідач в силу статті 1212 Цивільного кодексу України має повернути йому кошти, що були перераховані на рахунок ВДВС Суворовського РУЮ.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Приписами статей 175, 193 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Тобто до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Зі змісту статті 656 Цивільного кодексу України вбачається, що положення договору купівлі-продажу застосовується до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах).
Відповідно, результатом проведення прилюдних торгів згідно діючих норм законодавства України є правочин, за яким до учасника аукціону, який виграв торги, переходить право власності на реалізоване майно (товар), але лише за умови наступного проведення повної оплати вартості цього майна переможцем аукціону.
Тобто, до цього правочину застосовуються положення та норми чинного законодавства України такі ж, як для договору купівлі-продажу, а оформлення відбувається у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів, в якому зазначаються істотні умови правочину, що передбачені для договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене, результат прилюдних торгів є правочином (договором купівлі-продажу), відповідно до якого реалізоване майно та який оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів.
Поряд з цим слід зазначити, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначають Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158.
Вказаним Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Аналіз положень Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону України "Про виконавче провадження" та пункти 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій).
Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Отже аукціон з продажу арештованого майна за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та є укладеним з моменту видачі органом державної виконавчої служби акту про проведений аукціон.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 № 6-116цс12.
Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (стаття 215 цього Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
У статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання зобов'язання недійсним кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В межах здійснюваного виконавчого провадження орган виконавчої служби не набув та не зберіг жодного майна за рахунок позивача; перерахування коштів стягувачам здійснюється виконавчим органом за відсутності будь-яких ознак відплатності чи набуття матеріальної вигоди.
Саме за таких обставин колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2010 у справі №2/65. Постанова Вищого господарського суду України від 19.10.2010 у справі №28/23, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі також підтверджує той висновок, що відповідачем по справам такої категорії має бути особа, що набула спірних коштів за рахунок позивача, оскільки кошти перераховувались органу державної виконавчої служби як кошти боржника.
За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду підстав для скасування чи зміни оспореного судового акту не вбачає.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 02.07.2014 у справі №923/611/14 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2014.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Т.А. Величко
Суддя А.І. Ярош