У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, що належить на праві приватної власності, шляхом визнання таким, що втратив право користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року первісний позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_4, шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування цією квартирою. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та несправедливим, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції упереджено підійшов до оцінки показів свідків з його сторони, взявши до уваги пояснення свідків зі сторони ОСОБА_4 та безпідставно посилаючись на ці свідчення як на доказ того, що він не проживає у спірному помешканні більше трьох років. Доводить, що укладені між ним та позивачем-відповідачем договори стосувались позики коштів, а не купівлі-продажу квартири. Стверджує, що спірне помешкання є його єдиним житлом, і він не мав наміру його продавати. З наведених підстав просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задоволення позову ОСОБА_3.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом правом власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження ним та виходив із того, що укладені між сторонами договори купівлі-продажу квартири та земельних ділянок відповідають вимогам закону щодо змісту та форми, а тому підстави для визнання їх удаваними правочинами та задоволення зустрічного позову відсутні.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа №562/2969/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Мичка І.М.

Провадження № 22-ц 787/1716/2014 Доповідач - Ковальчук Н.М.

З такими висновком місцевого суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року між позивачем-відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем-позивачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 а 30 квітня 2010 року - договори купівлі-продажу земельних ділянок для обслуговування вказаного будинку, загальною площею 0,126 га, внаслідок укладення яких власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_4. Дані договори посвідчені нотаріально. Право власності на квартиру та земельні ділянки зареєстроване на ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює непорушність права власності та визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім передбачених законом випадків.

Посилання ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, на те, що він не мав наміру продавати квартиру та земельні ділянки, а укладав договір позики грошових коштів, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Так само відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у ОСОБА_3 наміру продавати нерухомість, підтверджується показами свідків, у зв'язку з їх неналежністю. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Показання свідків є неналежними доказами у спорі про визнання правочину удаваним, та не можуть спростовувати положення нотаріально посвідченого договору. Окрім того, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на покази яких посилається апелянт, не були присутні при укладенні оскаржуваних правочинів, а тому їхні показання щодо недостовірності останніх судом оцінюються критично.

Натомість, покази свідків є належним способом доказування при визнанні особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. За ст..405 ЦК України, члена сім'ї власника житлового приміщення може бути визнано таким, що втратив право користування цим приміщенням у випадку не проживання в ньому без поважних причин більше 1 року. Свідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_10, допитаних в судовому засіданні, підтверджують факт непроживання ОСОБА_3 в спірному помешканні понад рік, а тому судом цілком обґрунтовано та у відповідності з вимогами ст. 405 ЦК України прийшов до висновку про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду особа, яка звернулась із апеляційною скаргою, суду не надала.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін .

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Максимчук З.М. Рожин Ю.М.