УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 216/2706/14-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1907/К/14 Бутенко М.В.
Категорія - 55 (І) Доповідач - Бондар Я.М.
УХВАЛА
Іменем України
27 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.,
при секретарі - Батуринській В.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар» (далі - ПАТ «КТЗ «Констар») про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2014 року позову заяву було визнано неподаною та повернуто позивачеві.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 поставила питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для її подальшого розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства. Так в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що підставою для залишення позовної заяви без руху послугувало не зазначення ціни позову, проте судом не враховано, що позивачеві не відомо точної суми заборгованості, у зв'язку з чим позивачем було заявлено клопотання про витребування відповідної довідки. Вважає, що вказана судом підстава для залишення позову без руху - відсутність викладення обставин, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, не передбачена жодною нормою діючого ЦПК України, до того ж нею було викладено всі відомі їй обставини справи. Вважає неправомірною підставу для залишення позову без руху - ненадання доказів, що підтверджують обставини викладені у позову. Вважає неправомірною вимогу суду щодо можливості звернення з вказаним позовом лише за наявності ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або його скасування.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу від 04 червня 2014 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суддя першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 119, 121 ЦПК України та виходив з того, що позивач, відповідно до ухвали від 07 квітня 2014 року не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, заява вважається недоданою та повертається позивачеві (ч. 2 ст. 121 ЦПК України).
Постановляючи ухвалу від 07.04.2014 року та залишаючи позову заяву без руху, суддя першої інстанції виходив з того, що позивач у позовній заяві не зазначила ціну позову, не виклала обставин, якими обґрунтовує свої позовні вимоги, не надала доказів щодо неможливості отримання доказів по справі та не зазначила чи зверталась вона до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати (а.с.3).
Відповідно до ч. 6 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
Частиною третьою статті 118 ЦПК України дозволено подання позовів щодо вимог, зазначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
При цьому, згідно ст. 34 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР та ст. 1 України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-III, в разі затримки виплати заробітної плати роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити робітникам компенсацію втрати частини заробітної плати.
Згідно ж ст. 1 і 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
Отже, компенсація за затримку виплати заробітної плати є однією із складових заробітної плати та підлягає стягненню із роботодавця у порядку ч. 1 ст. 96 ЦПК України.
З аналізу вищевказаних норм цивільного процесуального права слідує, що позовна заява про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, у тому числі й компенсації за затримку її виплати, може бути подана до суду лише у випадку відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом з обов'язковим долученням до позовної заяви копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01.09.2013 року по 01.03.2014 року з урахуванням компенсації за затримку її виплати (а.с.1), до якого в обов'язковому порядку повинні бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та не вирішення питання про витребування доказів, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України до такого клопотання необхідно долучати відомості про неможливість отримання доказів особисто стороною, і лише у цьому разі воно підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не надавала доказів неможливості отримання від ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» довідки про заборгованість по заробітній платі за період з 01.09.2013 року по 01.03.2014 року з урахуванням компенсації за період затримки ї виплати.
У відповідності до ст. 110 КзПП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Як правило такі відомості працівникові надаються у вигляді розрахункових листків про розмір сум заробітної плати, належних до виплати працівникові.
Отже, колегія суддів вважає, що позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати правомірно залишена без руху судом першої інстанції і невиконання вимог ухвали суду від 07.04.2014 року є підставою для визнання неподаною та повернення позову у порядку ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 312-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: