РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-140/08
27 березня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Щасної О.В., при секретарях - Проскура Т.О., Розум Ю.М. , Сукач Ю.О., Васильченко В.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 12.04.2005 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір дарування 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який належав йому на праві власності відповідно свідоцтва про право на спадщину від 11.02.2000 року. Посилаючись на те, що наміру на відчуження вищевказаного майна він не мав, не пам'ятає які саме документи підписував, під час підписання документів знаходився в алкогольному сп'янінні та під час загострення епілепсії, не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, просить визнати договір дарування недійсним, відшкодувати моральну шкоду в сумі 50000, 00 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представники відповідача заявлені вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.
3-тя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 звернувся до нього з приводу оформлення довіреності на ОСОБА_2 для представництва його інтересів у відповідних органах, установах щодо отримання довідок, які необхідні для подальшого укладення договору щодо відчуження 5/12 частин вищевказаного будинку. Довіреність була оформлена відповідно до встановленого порядку вчинення нотаріальних дій, особа ОСОБА_1 була встановлена, перевірений паспорт, стан його здоров'я сумніву не викликав, з текстом довіреності він був ознайомлений, довіреність була ним підписана особисто.
3-тя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що нею був посвідчений вищевказаний договір дарування. Особи сторін встановлені, перевірені паспортні дані, права їм були роз'яснені, дієздатність перевірена, стан здоров'я ОСОБА_1 сумніву не викликав, він поводився адекватно, з текстом договору сторони ознайомилися та особисто поставили підписи в договорі та в журналі реєстрації нотаріальних дій.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 12 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_1 на праві власності відповідно свідоцтва про право на спадщину від 11.02.2000 року. 18 квітня 2005 року договір зареєстровано КП БТІ за реєстраційним №7003 (а.с. 12, 29).
Позивач просить визнати договір дарування недійсним посилаючись на те, що він його не підписував. Дане твердження спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 845 від 18 квітня 2007 року, призначеної відповідно ухвали суду від 27.12.2006 року, проведеної КНДІСЕ. Відповідно данного висновку підписи від імені ОСОБА_1 в рядку „дарувальник" у двох примірниках Договору дарування частини житлового будинку, а також в графі „Розписка про
одержання оформленного документу", в рядку з номером нотаріальної дії 1231, на аркуші 115 реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 за 2005 рік, -виконані самим ОСОБА_1 (а.с. 123-125, 163-166).
Посилання позивача на те, що він не усвідомлював значення своїх дій при підписанні договору спростовується висновком судово-психіатрічної експертизи від 04.10.2007 року, який міститься в акті Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, де зазначено, що в період підписання вказаного договору дарування ОСОБА_1 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тимчасового розладу психічної діяльності в період підписання договору дарування у ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 215-219).
До укладення договору дарування була оформлена довіреність на ОСОБА_2 від 21.02.2005 року, посвідчена приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, відповідно якої ОСОБА_1 уповноважив відповідача представляти його інтереси у відповідних органах, установах щодо отримання довідок, які необхідні для подальшого укладення договору відчуження 5/12 частин вищевказаного будинку (а.с. 31).
Дане свідчить про те, що ОСОБА_1 мав намір на відчуження належного йому на праві власності майна, що відповідало його внутрішній волі.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з відповідачем вони разом навчалися, йому відомо, що у позивача були великі борги в зв'язку з чим ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 за матеріальною допомогою після чого відповідач продав свій автомобіль для погашення боргів позивача. Зазначив, що відповідач за власні кошти придбав будівельні матеріали для здійснення прибудов в будинку та покращення його стану, свідок особисто чув від ОСОБА_1 про те, що будинок йому вже не належить, оскільки подарований ним ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що при здійсненні добудов за вищевказаною адресою участь в цьому приймала родина Опанасюк, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, будівельні матеріали придбав ОСОБА_2 за власні кошти, крім того відповідач забороняв позивачу вживати алкогольні напої. ОСОБА_1 неодноразово говорив про те, що він подарував будинок ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що з жовтня по листопад 2004 року він знімав у позивача кімнату, приймав участь у будівництві. Близько в грудні-січні до позивача також переїхав відповідач, який просив ОСОБА_1 не вживати спиртні напої. Між сторонами не було неприязних стосунків, ОСОБА_2 допомагав позивачу матеріально та розрахувався з його боргами. Про те, що хтось із родичів позивача хоче виплатити його борги він не чув. ОСОБА_1 особисто говорив свідку, що він хоче відчужити свій будинок та земельну ділянку ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що відповідач є її сином, вона регулярно його навідувала коли він проживав у позивача, привозила продукти харчування та допомагала матеріально, відносини між сторонами були нормальними, ОСОБА_1 запевняв ОСОБА_2, що більше пити не буде. Оплату праці за будівництво та придбання будівельних матеріалів ОСОБА_2 здійснював за власні кошти. У позивача були неприємності з приводу його великих боргів, відповідач ці борги також взяв на себе, погасивши їх.
Свідок ОСОБА_13 зазначив, що позивач є його сином, наміру на відчуження будинку він не мав, відповідач проживав у вказаному будинку як квартирант, після поселення відповідача в будинку позивач постійно знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що позивач є його рідним братом, бачилися вони рідко, з відповідачем свідок познайомився під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення свідок нетривалий час допомагав проводити будівельні роботи в спірному будинку, зазначив, що між позивачем та відповідачем були напружені стосунки.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивач є її племінником, пиячити ОСОБА_1 почав після того, як до нього прийшла жити ОСОБА_15, наміру на відчуження майна він не мав.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що позивач їй відомий, оскільки її донька ОСОБА_17 перебувала з позивачем у фактичних шлюбних стосунках від який народилося двоє дітей, офіційно шлюб між ними не укладався. Після того, як її доньку було позбавлено волі, позивач мав намір позбавити її батьківських прав. Відповідач їй не знайомий. Відносно договору дарування їй нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем жила у цивільному шлюбі близько дев'яти місяців, від якого народилася донька ОСОБА_14. ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, хворів на епілепсію. Останній раз бачила позивача в квітні 2004 року.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ України „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами від 25.12.1992 року №13, від 25.05.1998 року №15), угода може бути визнана недійсною лише з підстав із наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що договір дарування укладений відповідно до вимог закону та у формі, встановленої законом, що відповідає вимогам ст. ст. 209, 210, ч.1 ст. 717, ч.2 ст. 719 ЦК України. Волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
На підставі наведеного та ст. ст. 3, 203, 204, 205, 209, 210, ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України; Постанови Пленуму ВСУ України „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами від 25.12.1992 року №13, від 25.05.1998 року №15); керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.