Справа № 344/1227/14-ц
Провадження № 22-ц/779/1825/2014
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,
секретаря Турів О.М.,
з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що з відповідачем по справі з 11.06.2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_5. Рішенням суду від 18.06.2013 року шлюб між ними розірвано, а дитину залишено проживати з матір'ю. Зазначала, що відповідач не надає належної матеріальної допомоги дитині, не займається її вихованням, не спілкується із дитиною, не проявляє до неї найменшої батьківської турботи, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її інтересами тощо, хоча має таку можливість. Відповідач зловживає спиртними напоями, не піклується про добробут сім'ї. На думку позивачки, такою байдужою поведінкою відповідач може зашкодити розвитку дитини. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.02.2013 року з відповідача на користь позивачки вирішено стягувати аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі по 500 грн. щомісячно, однак відповідач жодної суми аліментів на утримання дитини не сплатив. Стверджує, що наведені обставини свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. На підставі ст.164 Сімейного кодексу України просила позбавити відповідача батьківських прав.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 подав до ОСОБА_4 зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвалою суду від 18 червня 2014 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною залишено без розгляду за повторною неявкою позивача в судове засідання.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_5.
На вказане рішення представник відповідача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, представник апелянта зазначає, що судом не взято до уваги положення п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", в якому зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання його застосування слід застосовувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи. Вважає, що докази, що містяться в матеріалах справи належним чином судом не оцінені, а тому висновок суду про позбавлення батьківських прав є упередженим та необ'єктивним. На думку представника апелянта, судом не було доведено, що вжито усіх заходів впливу щодо відповідача, жодної профілактичної роботи з ним не проводилось, судом зовсім не досліджено питання ставлення батька до дитини та дитини до відповідача, що є неприпустимим при розгляді даної категорії справ. Також зазначає, що судом проігноровано рішення опікунської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того вказує на те, що у відповідача є підстави вважати, що позбавлення його батьківських прав здійснюється виключно для того, щоб без його згоди вивезти дитину за кордон для постійного проживання, оскільки з проханням надати дозвіл на таке вивезення позивачка неодноразово зверталась до відповідача. З цих підстав просив рішення суду скасувати і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_4 та представник Органу опіки та піклування в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов та позбавляючи відповідача батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дочки, суд виходив із доведеності факту невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню дочки.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки такий не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі статтею 214 ЦГІК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущепня строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 212 ЦПК України закріплено принципи оцінки судом доказів. В цій нормі зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що сторони по справі є колишнім подружжям, шлюб між якими рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.06.2013 року розірвано, а неповнолітню доньку сторін по справі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу залишено на виховання та проживання з матір'ю - позивачкою ОСОБА_4 (а.с.9).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.02.2013 року присуджено стягувати аліменти з відповідача на утримання доньки ОСОБА_5 в твердому грошовому розмірі по 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16.01.2013 року.
Згідно долученої до матеріалів справи довідки, виданої відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, загальна заборгованість відповідача зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/406/13 від 11.03.2013 року станом на 24.01.2014 року становить 6000 грн. (а.с.17).
Як вбачається із довідки, наданої ДНЗ №28 «Квітка Карпат», неповнолітня дитина ОСОБА_5 відвідує даний дошкільний навчальний заклад. Дитину приводить і забирає мама. Вона відвідує батьківські збори, різні заходи, які відбуваються в закладі, цікавиться життям дитини в колективі. Батько дитини в дошкільний заклад не з'являється (а.с.15).
Згідно копії витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №36 від 13.02.2014 року(а.с.51) ОСОБА_2 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою у такий час: п'ятниця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини.
Також судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.05.2014 року №226 опікунська рада прийшла до висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно своєї доньки ОСОБА_5 та вважають за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою з врахуванням рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.02.2014 року №36 (а.с.76-77).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ст.164 Сімейного кодексу України. Зокрема, даною нормою визначено шість таких підстав, однією з яких є можливість позбавлення судом батьківських прав матері, батька, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України). Саме посилаючись на дану підставу, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав.
Із аналізу норм сімейного законодавства слід зробити висновок, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
В залежності від конкретної ситуації в сім'ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім'ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності), відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст.170 СК).
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України рішення суду складається із мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.
У пункті 11 постанови Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" дано роз'яснення стосовно того, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).
Всупереч вищенаведеним нормам та роз'ясненням суд належним чином не мотивував свого рішення про позбавлення відповідача батьківських прав.
Так, відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема, про позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Проте всупереч наведеній нормі закону рішення суду не містить мотивів відхилення висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Суд жодним чином не мотивував, чому він не взяв до уваги вказаний висновок, хоча колегія суддів вважає, що такий висновок є обґрунтованим і відповідає інтересам дитини.
Також суд послався в рішенні на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які пояснили, що неодноразово бачили відповідача в нетверезому стані, до своєї доньки він не приходить, у дворі його разом з дитиною жодного разу після розірвання шлюбу з позивачкою не бачили. Однак показання цих свідків повинні оцінюватись критично, оскільки вони проживають в одному дворі з позивачкою та можуть бути зацікавленими особами. Рішення ж суду про позбавлення батьківських прав повинно ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.
Суд не дав оцінки витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №36 від 13.02.2014 року (а.с.51), згідно якого ОСОБА_2 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою у такий час: п'ятниця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини. Підставою прийняття даного рішення була заява відповідача, в якій він зазначав, що позивачка забороняє йому бачитися з дочкою та чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Такий доказ спростовує доводи позивачки про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки.
Крім того, взята судом до уваги довідка, надана ДНЗ №28 «Квітка Карпат» (а.с.51), згідно якої життям дитини цікавиться матір, яка приводить і забирає дитину, а батько в дошкільний заклад не з'являється, та довідка, видана відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ, про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на дитину, не можуть бути належними доказами ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, оскільки судом не встановлено причин таких дій відповідача та його ставлення до них. Разом з тим, як встановлено вище, позивачка забороняла відповідачу бачитись із дитиною, а заборгованість виникла тому, що відповідач не мав постійного заробітку, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.47).
Отже, суд не звернув уваги на роз'яснення дане в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", згідно якого ухилення від виховання дитини може мати місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що матеріалами справи не підтверджується.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5, а тому відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегією встановлено, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права, а тому судове рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і не може залишатися в силі.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: Я.Д. Горблянський
О.В. Пнівчук