Справа № 2а-159/2008р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2008 р. Хортицький районний суд
м. Запоріжжя
в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
при секретарі - Скачковій В.В.
за участю представника відповідача - Шульц В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними щодо виплат допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання здійснення перерахунку розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнення заборгованості з виплат по даним видам допомог,
В С Т А Н О В И В :
25.11.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення певних дій.
Під час розгляду справи позивач заявила клопотання зміну предмету позову про визнання дій відповідача неправомірними щодо виплат допомоги по народженню дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання здійснення перерахунку розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнення заборгованості з виплат по даним видам допомог, просить зобов'язати відповідача провадити щомісячні виплати допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з грудня 2008 року по 12.12.2010 року в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних, стягнути з відповідача судові витрати.
ОСОБА_1 в позові зазначила, щоІНФОРМАЦІЯ_1вона являється матір'ю дитини, отримала допомогу по народженні дитини в сумі 8500 грн. та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Вважає що в 2007 та 2008 роках їй невірно нараховувалася зазначена допомога відповідачем, яка не відповідала розміру, встановленому статтями 40, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням». Про те, що її право порушено, вона дізналася з моменту оприлюднення рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року, де встановлено, що зміни до зазначеного Закону, які звужували обсяг її прав на отримання допомоги були визнані неконституційними.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, розмір недоплаченої допомоги по народженню дитини за 2007-2008 роки складає 2122,04 грн., а недоплачена допомога по догляду за дитиною за лютий - грудень 2008 року складає 5261,22 гривні, з урахуванням виплаченої допомоги. Розрахунок здійснений на підставі розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
У судовому засіданні представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної державної адміністрації позов не визнав в повному обсязі, заявив, що дії відповідача в межах повноважень щодо виплат допомоги є правомірними, до повноважень УПСЗН не входило проведення розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та права законодавчої ініциативи щодо виділення бюджетних призначень у відповідності до розміру прожиткового мінімуму. Представник також заявив, що з 2008 року на застрахованих осіб поширюється дія Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що дає підставу відповідачу нараховувати допомогу у розмірі, передбаченому статтею 15 зазначеного закону, а не ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням».
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надавши суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Суд з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який являється суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої допомоги по народженню та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках суттєво змінювався Законами України «Про державний бюджет на 2007рік» та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Приймаючи до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та відповідачем з урахуванням їх конституційності.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" застрахованій особі при народженні дитини надається одноразова допомога. В статті 41 цього Закону зазначено, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців.
Відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.11). До виходу у відпустку по догляду за дитиною працювала митним брокером на ВАТ «Запоріжрічтранс».
Таким чином, ОСОБА_1, являючись матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з яким вона разом проживає та якого вона фактично доглядає, являючись також застрахованою особою, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має право з ІНФОРМАЦІЯ_1отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Судом встановлено, що згідно наказу №1 ВАТ «Запоріжрічтранс» від 27.02.2008 року ОСОБА_1 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.02.2008 року по 12.12.2010 року включно. Згідно заяви ОСОБА_1 управлінням праці та соціального захисту населення Хортицького району призначена одноразова допомога по догляду за дитиною з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року, щомісячна з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 27.02.2008 року по 12.12.2010 року (а.с.30-34).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.02.2008 року, з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.
З 01.01.2008 року виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється на підставі Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, відповідно до яких допомога виплачується в розмірі, рівному різніці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сімї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень.
Вимоги позивача про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У відповідності зі статтями 1,13 Закону України «Про Конституційний Суд України» єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України , актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
Отже до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України. Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд вважає за необхідне зауважити, що за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Відповідно до частини 2 ст. 5 КАС України - провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час розгляду і вирішення справи.
Таким чином, дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , які відповідач проводив позивачу з січня 2008 року відповідають нормі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ( в зміненій редакції Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28 грудня 2008 року) і є законними . За таких підстав вимоги позивача в частині стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача призначити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з грудня 2008 року по 12.12.2010 року у розмірі - прожиткового мінімуму для працездатних, до закінчення строку передбаченої законом виплати, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь недоплачену грошову допомогу при народженні дитини в розмірі 2430,37 грн., суд зазначає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не обгрунтовані.
Так, згідно із ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла до набрання законної сили Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 р. було встановлено, що допомога при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 грн. з виплатою допомоги одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн. та решти протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.2 ч.2 ст.56);
З огляду на те, що п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст.12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідач проводив відповідні виплати позивачці згідно з вищезазначеним порядком та розміру.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 не було визнано неконституційним положення абз.2 ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500 гривень - суд не може зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження її дитини, та визнати решту суми одноразової допомоги, що підлягає виплаті позивачці на протязі 12 місяців з січня 2008 р. по грудень 2008 р. включно в розмірі 10622 грн., а також щодо стягнення з відповідача на користь позивачки суми недоотриманої нею: одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 2122,04 грн.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Враховуючи, що розподіл доходів та видатків в країні визначається Законом України «Про державний бюджет України», який є основним та головним фінансовим нормативним актом на відповідний рік, а допомога при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру допомоги при народженні дитини слід керуватися не ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а абз.2 ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було визначено порядок нарахування допомоги при народженні дитини.
Таким чином, допомога при народженні дитини у розмірі 8500 грн. відповідачем була призначена правомірно, а тому у суду не було підстав для визнання таких дій відповідача протиправними.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, суд вважає відмовити в вимогах позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,41 гривня.
У зв'язку зі складністю справи судом 26.12.2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 29.12. 2008 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 95 ч.2 Конституції України, 1 ч.2, 5, 15, 94 ч.1, 104, 160, 163 КАС України, 1,13 Закону України «Про Конституційний Суд України», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради неправомірними, стягнення з відповідача на її користь недоплачену грошову допомогу при народженні дитини в розмірі 2122,04 грн., стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 5261,22 грн., зобов'язання відповідача провадити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з грудня 2008 року по 12.12.2010 року в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних, стягнення з відповідача судових витрат - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.Г. Салтан