Справа № 357/6947/14-ц
2/357/2570/14
Категорія 38
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Гапоненко А. П. ,
при секретарі - Рокицький В. В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_4 до Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Держземагенство у Білоцерківському районі Київської області про визнання недійсним рішення , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів, яким просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Матюшівської сільської ради № 29-266 від 04 березня 2014 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок» та рішення Матюшівської сільської ради № 29-267 від 04 березня 2014 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок», мотивуючи його тим, що зазначені рішення винесені з порушенням норм діючого законодавства і які повністю порушили її права на земельні ділянки, які належать їй.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, пославшись на обставини та підстави, викладені у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник надали суду письмову заяву на позов, яку підтримали у судовому засіданні і фактично позов визнали, вважають зазначені рішення Матюшівської сільської ради такими, що винесені з порушенням діючого законодавства і такими, що порушують права відповідача, як землекористувача.
Представник Матюшівської сільської ради Білоцерківського району, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому зі згоди учасників судового розгляду справу розглянуто без її участі, а також без участі представника третьої особи Держземагенства у Білоцерківському районі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 на підставі заповіту від 11.06.1990 року, який посвідчено головою виконкому Матюшівської сільської ради ОСОБА_5, є спадкоємцем всього майна ОСОБА_6, яка проживала в АДРЕСА_1.
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року по справі № 2-478/2010 за позовом ОСОБА_4 до Матюшівської сільської ради та ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Київської області від 05.08.2010 року, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6, визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 та вклад на рахунку НОМЕР_1, відкритий в ощадбанку № 211/30 на ім'я ОСОБА_6
Також, як було встановлено вказаним рішенням суду від 19.02.2010 р., після смерті ОСОБА_6 позивачка стала користуватися земельною ділянкою в розмірі 0,60 га, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 та сплачувати певні податки за це з часу смерті ОСОБА_6 та по даний час позивачка користується цією земельною ділянкою.
Наведене стверджується копією заповіту та копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року по справі № 2-478/2010( а.с. 8-22).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, згідно відомостей погосподарської книги Матюшівської сільської ради за період з 1990 року, за будинком АДРЕСА_1 значиться закріпленою земельна ділянка розміром 0,60 га, виписки з якої надано до суду.
Згідно довідки виконавчого комітету Матюшівської сільської ради від 05.11.2012 р. № 994, на день смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., за нею рахувалось 0,60 га земельної ділянки, яка знаходилася по АДРЕСА_1 біля будинку, копію якої надано до суду. Згідно довідки виконавчого комітету Матюшівської сільської ради від № 671, згідно по господарської книги № 9 за 1991-1995 роки за ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала та була зареєстрована за АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1., рахувалось 0,60 га земельної ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.02.2006 року № 1-187, яке було видано Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідачу ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_2 загальною площею 0,8587 га згідно державних актів на право власності на земельну ділянку від 15.06.2011 року серії ЯЛ № 015806, реєстраційний № 322040001003099, площею 0,1390 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЛ № 015805 від 15.06.2011 року № 322040001003098, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серії ЯЛ № 015804 від 15.06.2011 року, № 322040001003097, площею 0,4697 га для ведення особистого селянського господарства.
Підставою для їх оформлення було свідоцтво про право на спадщину за законом № 189 від 22.02.2006 року. Згідно цього свідоцтва ОСОБА_2 є спадкоємцем всього майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3., спадкове майно, на яке у вказаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки розміром 0,8587 га, яка розташована на АДРЕСА_2, що належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 356335, виданого Матюшівською сільською радою 09.02.2004 року та зареєстрованого за № 230, вказана земельна ділянка передана для будівництва, обслуговування будинку та господарських споруд-0,2500 га та ведення особистого підсобного господарства-0,6087 га.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року було визнано недійсним державний акт на право власності на землю № 356335 від 09.02.2004 року на ім'я ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.02.2006 року , видане ОСОБА_2 про прийняття всього майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3., а саме: в частині прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки розміром 0,8587 га, яка розташована на території АДРЕСА_2.
Не дивлячись на це, 15.06.2011 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.02.2006 року, яке визнано судом недійсним саме в частині прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки розміром 0,8587 га, яка розташована на території АДРЕСА_2, було видано три державні акти на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,8587 га за вказаною адресою.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2013 року було визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 015805 від 15.06.2011 року, реєстраційний № 322040001003098, площею 0,2500 га по АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_2 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 015804 від 15.06.2011 року, реєстраційний № 322040001003097, площею 0,4697 га по АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, виданий на ім'я ОСОБА_2
Наведене стверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року по справі № 2-478/2010 та копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2013 року по справі № 357/5621/13-ц.
Крім того, згідно відомостей погосподарської книги Матюшівської сільської ради, за будинком АДРЕСА_2 значиться закріпленою земельна ділянка розміром 0,41 га, що стверджується виписками з цієї книги за період з 1990 року, земельна ділянка розміром 0,8587 га за цим домоволодінням до виготовлення державних актів ніколи закріплена не була.
Відповідно до архівного витягу від 07.02.2014 р. № 01-45/17 по документам архівного фонду № 50 «Матюшівська сільська рада АДРЕСА_1» в протоколі № 4 засідання виконкому Матюшівської сільської ради в рішенні від 08.04.1997 р. № 24 № «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування» значиться: «Передати безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки …61. ОСОБА_7 з сім'єю в складі 2 осіб, що проживає в АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства 0,41 га біля будинку.». Але, вказане рішення до суду надано не було ( а.с.63).
Як встановлено судом, на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,41 га по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_7 не оформлявся.
Згідно ст.125 ЗК України (в редакції на час смерті спадкодавця - ОСОБА_7.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснюється, що відповідно до ст.1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Як вказано вище, державний акт на право власності на землю спадкодавця ОСОБА_7 визнано судом недійсним, інших правовстановлюючих документів спадкоємець ОСОБА_7 не надав.
В судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_4 12 грудня 2013 р. звернулася з заявою до Матюшівської сільської ради щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,60 га за АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,35 га.
За результатами розгляду вказаної заяви Матюшівська сільська рада прийняла рішення № 29-266 від 04 березня 2014 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок». Відповідно до п. 1 вказаного рішення Матюшівська сільська рада вирішила дати згоду на передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку орієнтовно розміром 0,36 га за адресою с. Матюші, вул. Радянська для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,11 га.
Крім того, Матюшівська сільська рада прийняла рішення № 29-267 від 04 березня 2014 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок». Відповідно до п. 1 вказаного рішення Матюшівська сільська рада вирішила дати згоду на передачу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовно розміром 0,36 га за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,11 га.
Відповідно до наданого до суду витягу з протоколу засідання двадцять дев'ятої сесії Матюшівської сільської ради від 04.04.2014 р. на засіданні сесії сільської ради було запропоновано, що для того щоб поділити обидві сторони, а це ОСОБА_4 та ОСОБА_2, біля будинку за адресою АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка орієнтовним розміром 0,72 га. А тому, згідно рекомендації земельної комісії, пропонується розділити вказану земельну ділянку в рівних пропорціях між обома сторонами.
Таким чином, Матюшівська сільська рада прийнявши рішення № 29-266 від 04 березня 2014 р. надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,36 га замість 0,60 га, чим порушила права позивача на приватизацію земельної ділянки закріпленої за домогосподарством за АДРЕСА_1, в розмірі 0,60 га.
При цьому, позивач не відмовлялася від закріпленої за будинком по АДРЕСА_1 земельної ділянки і вказана земельна ділянка в передбачений законом спосіб не вилучалася.
Також, Матюшівська сільська рада прийнявши рішення № 29-267 від 04 березня 2014 р. надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,36 га, яким фактично включила до будинку по АДРЕСА_2 частину земельної ділянки закріпленої за будинком по АДРЕСА_1 без будь-яких для цього законних підстав.
Крім того судом встановлено, що Матюшівська сільська рада прийняла рішення № 29-267 від 04 березня 2014 р. та надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,36 га, без заяви ОСОБА_2, оскільки судом встановлено, що з такою заявою відповідач ОСОБА_2 до сільської ради не звертався.
Відповідно до п.7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.
Тобто, вказана норма дає право позивачці на звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки , як було встановлено судом, за домоволодінням по АДРЕСА_1 було постійно закріплено земельну ділянку розміром 0,60 га, що слідує з погосподарської книги, виписки з якої надано до суду.
Також згідно довідки виконавчого комітету Матюшівської сільської ради № 994, на день смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., за нею рахувалось 0,60 га земельної ділянки, яка знаходилася по АДРЕСА_1 біля будинку.
Як вказано вище в рішенні, саме позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8, прийняла спадщину після її смерті, що підтверджено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 19.02.2010 року.
Щодо переходу права на користування земельною ділянкою домоволодіння до позивача необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст.90 ЗК 1970 року, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.
Нормами ст.30 ЗК України 1990 року передбачалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Як роз'яснено в п.10 /г/ Постанови Пленуму Верховного суду України від 19.03.2010 року № 2 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами здійснюється в порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, місцевої державної адміністрації, за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Конституція України (стаття 55), Цивільний кодекс України (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 1225 ЦК України, ст.ст. 118, 120,125, 152,155 ЗК України /в редакції 2001 року зі змінами/, ст.30 ЗК України /в редакції 1990 року/, ст..ст.16,22,90 ЗК України /в редакції 1970 року/, ст.ст.10, 14, 60, 61,88,209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Матюшівської сільської ради № 29-266 від 04 березня 2014 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок».
Визнати незаконним та скасувати рішення Матюшівської сільської ради № 29-267 від 04 березня 2014 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. П. Гапоненко