Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3036/14 Головуючий у 1-й інстанції: Боровікова А.І.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Метабанк» про захист прав споживача послуг та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що 31.01.2007 року між ним та Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «Метабанк» (відповідач) було укладено Кредитний договір №607300001102 від 31.01.2007 року, відповідно до якого предметом договору є надання Банком позичальнику кредиту на споживчі цілі у сумі 75 000 дол. США на строк 240 місяців по 31.01.2007 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 15 % річних (п. 1.1. Договору). Пунктом 1.2. договору було передбачено ануітетну форму, тобто сплату рівними частинами - 1005 доларів США, що включає і сплату частини кредиту та сплату відсотків.

Також у п. 1.1. Договору було зазначено про те, що детальний розпис структури загальної вартості кредиту наведена у додатку № 1 до цього Договору.

У позові позивач зазначив, що в порушення умов ч.1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, вказаний кредитний договір є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору

Так, у договорі зазначено про те, що відсоткова ставка дорівнює 15 % і детальний розпис зазначено у Додатку № 1. При цьому, як зазначав позивач, 15 % річних і ануітетна сума погашення кредиту у розмірі 1005 дол. США не можуть співіснувати в одній площині - або відсотки мають бути більшими, або черговий платіж меншим чи навпаки. Так, якщо сума кредиту складає

75 000 доларів США, відсоткова ставка 15% річних, а строк 240 місяців, то місячний платіж не може бути 1005 доларів США. За таких умов фіксований місячний платіж повинен складати 987 доларів 59 центів США протягом 239 місяців, та 1124 доларів США за 240 місяців. Якщо ж сума місячного платежу буде складати 1005 доларів 36 центів США на місяць (саме 1005 доларів 36 центів США, а не 1005 доларів США, оскільки рівно 1005 доларів США на місяць не виходить за будь-яких розрахунках), то при сумі кредиту 75 000 доларів США та 15% річних, строк повернення кредиту буде складати не 240 місяців а тільки 217 місяців, і в останній місяць, сума сплати буде складати 1103 доларів 54 центів США (додаток №2 до заперечень).

Якщо ж сума місячного платежу буде складати 1004 доларів 81 цент США на місяць, то при сумі кредиту у 75 000 доларів США та строку повернення 240 місяців, процента ставка повинна бути не 15% річних, а 15,31 %.

Позивач зазначив, що банк ввів його в оману щодо розміру щомісячного платежу, відсоткової ставки та розміру здороження кредиту. Різниця по розрахункам зі сплати кожного місяця 1005 дол. США між 15 % та 15,31% за 240 місяців складає 4 177 доларів 98 центів США. Тому вважав, що сторони не дійшли згоди щодо відсоткової ставки, розміру здороження кредиту та строку повернення кредиту і такий договір можна вважати неукладеним.

Тим самим позивач вважав, що вказаний договір на порушення умов ст.638 та ст. 1054 ЦК України є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, не підписано додаток №1 до кредитного договору, умови кредитного договору щодо порядку погашення суми кредиту та відсотків не відповідають розрахункам позивача, його волевиявлення при укладенні кредитного договору не було вільним, що є порушенням ч.3 ст.203 ЦК України, а АТ «МетаБанк» при укладенні кредитного договору навмисне ввів його в оману, що, відповідно до ст.229, 230 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Також у позовній заяві вказав, що відповідачем було порушено ч.2 ст 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у частині повідомлення споживача щодо інформації, яка має бути надана згідно з цією нормою.

Пославшись на вказані обставини, просив суд визнати вищезазначений кредитний договір від 31.07.2007 року, укладений між сторонами, недійсним з моменту його укладення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, суду пояснив, що при укладенні між сторонами кредитного договору від 31.01.2007 року було дотримано всіх істотних умов договору, а саме - суми кредиту, розміру плати за користування ним (відсотків), строків та порядку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом: - п. 1.1 кредитного договору встановлено суму наданого кредиту (75000 дол. США), строк його повернення - 31.01.2027 року, розмір плати за користування кредитом - 15% річних; п.1.2 кредитного договору встановлено строки сплати сум за договором, п.5.2. кредитного договору встановлено також порядок та календарні терміни нарахування та сплати процентів; п.5.3. кредитного договору встановлено черговість погашення зобов'язань позичальника за договором (спочатку відсотки, потім тіло кредиту).

Твердження позивача, що договір без додатку №1 не є чинним, вважав безпідставними, оскільки на даний момент замість нього сторони підписали додаток № 2 до кредитного договору.

Відповідач вважав, що твердження позивача про те, що договір не є укладеним, прямо суперечать ст.1046 ЦК України, згідно з якою договір позики є укладеним з моменту передання грошей, при цьому грошові кошти Банком позивачеві були надані, проти чого позивач не заперечує.

Надавши суду розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором, представник позивача пояснив також, що відсотки за користування кредитом нараховувалися щомісячно згідно з вимогами п.5.2. кредитного договору (тобто починаючи з дня, що є останнім робочим днем в попередньому місяці, по день, що передує останньому робочому дню того місяця, за який проводиться нарахування). Залишок від сплаченої суми у розмірі 1005 доларів США (різниця між цією сумою та сумою відсотків до сплати) спрямовувався на погашення тіла кредиту. У випадку наявності прострочених відсотків за кредитом, відповідно до вимог п. 5.3. кредитного договору, вони сплачувалися у першу чергу, і, відповідно, якщо сплаченої суми не вистачало на погашення тіла кредиту, воно залишалося непогашеним. Всі вказані обставини встановлені судовими рішеннями, що набули законної сили, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справив апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 31.01.2007 року між позивачем ОСОБА_3 (позичальником) та Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «Метабанк» (відповідач) було укладено Кредитний договір № 607300001102 від 31.01.2007 року, відповідно до якого предметом договору є надання Банком Позичальнику кредиту на споживчі цілі у сумі 75 000 дол. США на строк 240 місяців по 31.01.2027 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 15 % річних (п. 1.1. Договору). Пунктом 1.2. договору було передбачено ануітетну форму платежу з зобов'язанням сплачувати ануітетний платіж у розмірі 1005дол. США щомісячно.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши суд прийшов до висновку, що при укладенні кредитного договору сторонами було дотримано всіх істотних умов договору, встановлених ст.ст.1054-1057 ЦК України, а саме - було встановлено суму кредиту, розмір плати за користування кредитом (відсотків), строків та порядку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом: - п. 1.1 кредитного договору встановлено суму наданого кредиту у розмірі 75000 дол. США зі строком повернення - 31.01.2027р., встановлено розмір плати за користування кредитом - 15% річних; також п.1.2 кредитного договору встановлено строки сплати сум за договором, п. 5.2. кредитного договору встановлено порядок та календарні терміни нарахування та сплати процентів; п. 5.3. кредитного договору встановлено черговість погашення зобов'язань позичальника за договором (спочатку відсотки, потім тіло кредиту).

Твердження позивача, що договір без додатку № 1 не є чинним, відповідач вважав безпідставними, оскільки на даний момент вказаний додаток втратив свою чинність відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 25.12.2009 року, замість нього сторони підписали додаток № 2 до кредитного договору.

Посилання позивача на ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо необхідності письмового повідомлення перед укладенням договору суд визнав безпідставним, оскільки воно не впливає на дійсність договору та не змінює його істотні умови. До того ж підписанням вказаного кредитного договору позивач погодився з його умовами, а згідно ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Отримання грошових коштів за договором Позивач не заперечує.

Крім того, суд послався на те, що вищезазначені обставини встановлені рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2013 року у справі №812/3467/12 за позовом ПАТ «МетаБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12.09.2013 ррку у справі № 22-ц /778/4250/13.

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши вищезазначені обставини, суд обґрунтовано вважав, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права з підстав, визначених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: