У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Кондор Р.Ю., Чужа Ю.Г.

при секретарі - Марчишак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до Киблярської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ охорони здоров'я Ужгородської РДА про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання на вчинення певних дій ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулась до Киблярської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ охорони здоров'я Ужгородської РДА про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати, матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання про вчинення певних дій. Після неодноразових змін та доповнень позовних вимог просила стягнути з Киблярської сільради 6 467 грн. 21 коп. заборгованості по зарплаті, 1500 грн. матеріальних збитків, 2 000 грн. моральної шкоди та просила зобов'язати відповідача провести всі необхідні відрахування до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона з 1959 р. працювала завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом в с. Гайдош Ужгородського району. З 01.01.2000 р. та з 01.07.2000р. до 01.01.2011 р. ФАП перебував на балансі Киблярської сільради. Відповідачем з 1996 р. до 01.01.2011 р. постійно порушувалось законодавство про оплату її праці в результаті чого виникла зазначена заборгованість по зарплаті, що призвело до спричинення їй матеріальних збитків і формі недоотримання нею пенсії в більшому розмірі, спричинення моральної шкоди у формі порушення її права отримати та розпоряджатись належними їй коштами, а також необхідністю отримання позики від сторонніх осіб.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивачки з цим рішенням не погодився, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні представники позивачки скаргу з наведених підстав підтримали.

Представники відповідача та третьої особи вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до Киблярської сільради, яка є неналежною стороною - відповідачем - по справі.

Апеляційна скарга мотивована запереченням вищевказаного на підставі того, що виплата заробітної плати здійснювалась саме Киблярською сільрадою.

Однак цей довід не відповідає діючому законодавству.

По справі встановлено, що позивачка працювала у ФАПі с. Гайдош, який є структурним підрозділом відділу з питань охорони здоров'я та медичного забезпечення Ужгородської районної РДА. Останнім здійснювались всі дії віднесені до його компетенції по керівництву ФАПом, в тому числі надання відпусток позивачці та її звільнення з роботи: наказом зазначеного відділу № 525-к від 30 серпня 2012 позивачку звільнено з посади завідуючої ФАТ с. Гайдош; інспектора з кадрів зобов'язано оформити звільнення, а бухгалтерію - провести повний розрахунок /а.с.182 т.1./; з копії трудової крижки позивачки вбачається, що в 1959 р. вона була прийнята на роботу завідуючої зазначеного ФАПу і до звільнення по вказаному наказу місце роботи не міняла /а.с.181 т.1/. Жодного дня вона не перебувала у трудових відносинах з Киблярською сільрадою і тому остання не являється її роботодавцем, який зобов'язаний здійснювати оплату її праці. Киблярська сільрада здійснювала лише технічну виплату зарплати позивачці, роботодавці якої в різні часи були різними, що відмічено в копії її трудової книжки. Такі виплати здійснювались Киблярською сільрадою у відповідності до п.3 ч.1 ст.88 Бюджетного кодексу України, який втратив чинність в 2010 р., відповідно до якої фінансування витрат на утримання ФАП відбувалось за рахунок міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивачка не перебувала у трудових відносинах з Киблярською сільрадою, остання не була її роботодавцем і здійснювала лише технічні функції по виплаті зарплати позивачці, які зараховувались до його бюджету за рахунок міжбюджетних трансфертів. Тому висновок суду про відмову у задоволенні позову по причині заявлення його до неналежної сторони є правильним.

Що ж стосується незалучення судом до участі у справі належного відповідача, то слід зазначити, що клопотання позивача про таке залучення перед судом не ставилось, а лише в такому випадку можлива заміна відповідача або залучення співвідповідача відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо суті спору апеляційний суд не вважає за необхідне їх розглядати та давати їм оцінку, оскільки розгляд справи по суті слід здійснювати з участю належного відповідача. Крім цього, оскаржуване рішення суду першої інстанції також не містить висновків по суті спору.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 червня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :