Справа № 0907/2-217/2011

Провадження № 22-ц/779/1553/2014

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю:апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом і уточнивши позовні вимоги, просив зобов'язати відповідачів провести демонтаж самовільно проведеного та незаконного будівництва житлової кімнати до реконструйованої квартири мансардного типу за рахунок цілого спільного горища в житловому будинку по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 провести відповідну перебудову допоміжного нежитлового приміщення шляхом приведення горища в житловому будинку по АДРЕСА_1 до попереднього стану, зобов'язати ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» привести у відповідність технічний паспорт родини ОСОБА_2 в частині визначення загальних площ житлових та нежитлових приміщень реконструйованої квартири - у відповідність до даних електронного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2014 року позов задоволено.

Усунено перешкоди у користуванні горищем та належних ОСОБА_3 1/3 сходових кліток по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 звільнити їх. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 провести демонтаж самовільно проведеного та незаконного будівництва житлової кімнати до реконструйованої квартири мансардного типу за рахунок цілого спільного горища в житловому будинку по АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 провести відповідну перебудову допоміжного нежитлового приміщення шляхом приведення горища в житловому будинку по АДРЕСА_1 до попереднього стану.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 16 грн. витрат по оплаті судового збору та 30 грн. витрат на ІТЗ.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що належна відповідачам на праві власності квартира №3 ще з 2007 року за наслідками її реконструкції узаконена і на момент судового розгляду справи жодних перепланувань немає. Доказом цього вказує: свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 11.05.2007 року, видане виконкомом Івано-Франківської міської ради на спірну квартиру загальною площею 91 кв. м., житловою площею 43,5 кв. м.; розпорядження міського голови від 15.05.2005 року №270-р про оформлення за відповідачами права власності на квартиру; акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та закінчення реконструкції прибудови квартири на горищі по АДРЕСА_1 від 21.03.2007 року №133, затвердженого рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 21.03.2007 року; лист управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міської ради від 07.02.2007 року про отримання відповідачами дозволу на реконструкцію; лист МВК від 24.11.1993 року про дозвіл на проведення будівництва згідно протоколу №130 від 24.11.1993 року; технічний паспорт на квартиру.

Апелянт також вказує, що жодний із цих документів не скасований та не оскаржуваний, однак суд проігнорував їх, взявши до уваги тільки дві довідки управління архітектури та санепідемстанції.

Крім того у позивача вільною є інша не реконструйована частина горища, якою вона може користуватись і їхня сім'я не чинить перешкод їм у цьому.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просив про їх задоволення.

Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке просили залишити в силі.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачці належить ?? частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також підтверджується технічним паспортом на зазначену квартиру. Дана квартира розташована на першому поверсі одноповерхового будинку, над якою розміщене горище.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захистити право позивача на належне користування належним їй майном, оскільки відповідачі чинять перешкоди їй у цьому, заблокувавши вхід на горище.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду № 2482 від 19 червня 1992 року, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо) державного житлового фонду на користь громадян України. Згідно з частинами 2 та 3 ст. 10 цього ж Закону, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання елементів зовнішнього благоустрою, допоміжні приміщення окремо приватизації не підлягають.

Згідно рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 2 березня 2004 року № 4-рп2004 ( справа №1-2\2004) визначено , що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

З огляду на те, що сторони є власниками квартир трьохквартирного будинку, горище є допоміжним приміщенням і є їх спільною власністю.

Правова характеристика спільного майна власників квартир конкретизована у Законі України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно зі ст.1 цього Закону допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку /сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення/.

Відповідно зі ст.369 ЦК України, співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження цим майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи також вбачається, зокрема з листа Управління архітектури та містобудування №Р/776 від 19.06.2008 року, що дозволів (рішення міськвиконкому) на переобладнання горища під житлові приміщення в будинку по вул. Київській не надавались.

Отже, колегія суддів вважає, що квартири сторін знаходяться в одноповерховому будинку і, приватизувавши їх, власники набули відповідно і права власності на допоміжні приміщення будинку, куди входять спірні будинкові сходи, і горищне приміщення, без окремої приватизації.

Крім цього, судом було встановлено і те, що відповідачі без згоди позивачки здійснили перепланування допоміжних приміщень, а саме: заблоковано вхід на горище, шляхом встановлення додаткових дверей та замків до них, а також здійснено незаконне будівництво житлової кімнати до реконструйованої квартири мансардного типу за рахунок спільного горища, тому суд дійшов висновку, що тим самим було порушено право позивачки на спільне володіння і користування зазначеними приміщеннями, оскільки цими діями відповідачів для позивачки були створені перешкоди у володінні і користуванні нею та у доступі на горище будинку (здійснення ремонту даху, чистки вентиляційних шахт, тощо).

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 24 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Г.П. Мелінишин

А.І. Шишко