ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/19183/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Головчук С.В., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе» про стягнення пені, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області звернувся до суду першої інстанції із з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-6030/11/1270 з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, в задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що заборгованість ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит» у сумі 2844165,09 грн. не була передана до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», а тому ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» не є правонаступником вказаної заборгованості.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2а-6030/11/1270.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що 01.12.2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» укладено концесійний договір, згідно пункту 33.8 якого передбачено, що концесіонер є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит» за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у ДП «Ровенькиантрацит», станом на дату укладення між сторонами цього договору та передані концесіонеру за зведеним актом приймання-передачі майна, а тому вищевказана заборгованість підлягає стягненню з ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», з огляду на це, наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 264 КАС України.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 у справі № 2а-6030/11/1270 стягнуто з ДП «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе» на користь позивача пеню у розмірі 2844165,09 грн. (а.с. 27-28).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 43-44).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 року скасовано, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року залишено в силі (а.с. 67-69).

Постановою ВДВС Ровеньківського МУЮ від 21.11.2013 року ВП № 40881223 відкрито виконавче провадження про стягнення з державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.В.Фрунзе» на користь Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Ровеньки Луганської області пені у розмірі 2844165,09 грн. (а.с. 83).

01.12.2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровнькиантрацит» укладено концесійний договір (а.с. 84-85).

Пеня в сумі 2844165,09 грн., яка стягнута з державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Шахта імені М.В. Фрунзе» на користь Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м.Ровеньки Луганської області постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року у справі № 2а-6030/11/1270, виникла на підставі акту перевірки від 25.05.2011 року, тобто, заборгованість виникла до укладання договору концесії.

Відповідно до витягу із передавального акту № 3/РА від 01.12.2011 року ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» прийнято на баланс заборгованість ДП «Ровенькиантрацит» перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за штрафними санкціями у загальній сумі 12539126,80 грн. Вказаний акт не містить розшифровки заборгованості окремо щодо відокремлених підрозділів, а також часу виникнення заборгованості та списку документів, на підставі яких вона виникла (а.с. 138-140).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Частиною 3 статті 159 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п'ята).

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях покликались на те, що заборгованість ВП «Шахта імені М.В.Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит» зі сплати пені в сумі 2844165,09 грн. не була передана до ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

В свою чергу, в матеріалах справи наявний звіт заборгованості ВП «Шахта імені М.В.Фрунзе» ДП «Ровенькиантрацит» щодо сплати заборгованості страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, з якого вбачається, що до ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» передано заборгованість зі сплати недоїмки у сумі 21917000,00 грн. (а.с. 117)

Як вбачається з витягу передавального акту № 3/РА (а.с. 138-140) ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит» прийнято на баланс заборгованість ДП «Ровенькиантрацит» перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Однак, у вказаному витязі не міститься розшифровки окремо щодо відокремлених підрозділів, а також часу виникнення заборгованості та документів, на підставі яких вона виникла.

Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено передавальний акт № 3/РА в повному обсязі, та, як наслідок, не встановлено чи передавалась заборгованість зі сплати недоїмки, на яку позивачем була нарахована пеня у сумі 2844165,09 грн., до ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит».

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно врахувати, що відповідно до п. 33.8 концесійного договору між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 01.12.2011 року передбачено, що ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит» за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у ДП «Ровенькиантрацит», станом на дату укладення між сторонами цього договору та передані концесіонеру за зведеним актом приймання-передачі майна. Як встановлено постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 року, у справі № 2а-6030/11/1270 правовідносини щодо сплати недоїмки та пені виникли до моменту укладання концесійного договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили доказів та не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не дослідили обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 2а-6030/11/1270 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

С.В. Головчук

М.М. Олексієнко