РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.

Парінової І.К., Попович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про визнання права власності на нерухоме майно та звільнення його з-під арешту, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про визнання договору дарування будинку недійсним та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору дарування жилого будинку з надвірними побудовами від 13 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційний номер 428, вони отримали в дар від ОСОБА_6 у рівних частках жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Донецьку. У вересні 2012 року позивачам комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» відмовлено у реєстрації права власності на будинок, оскільки постановою державного виконавця державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку від 25 липня 2007 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 боргу та 24 вересня 2012 року постановою старшого державного виконавця цього ж відділу накладено арешт на зазначений будинок. Просили визнати за ними право власності в рівних частках на отриманий в дар жилий будинок та звільнити його з-під арешту.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору дарування жилого будинку з надвірними будівлями від 13 квітня 2010 року недійсним та відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що 1 лютого 2009 року ОСОБА_6 отримала від нього у борг грошові кошти у сумі 30 000 доларів США, які не повернула. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 на його користь зазначену суму боргу. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку від 25 липня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 суми боргу та 24 вересня 2012 року постановою старшого державного виконавця цього ж відділу накладено арешт на жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Донецьку. Так як ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» договір дарування не зареєстрували, вважає, що вони не набули права власності за законом на спірне майно. Оскільки ОСОБА_6 ухиляється від виконання судового рішення та повернення йому суми боргу та з цією метою відчужує все належне їй майно, просив позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 вересня 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_5 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Донецьк та звільнено його з-під арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 24 вересня 2012 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції і скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні моральної шкоди з постановленням нового, яким зустрічний позов у цій частині задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржено і підстав перевіряти їх законність та обґрунтованість у цій частині у суду касаційної інстанції немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до договору дарування жилого будинку з надвірними побудовами від 13 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційний номер 428, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 отримали в дар від ОСОБА_6 у рівних частках жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Донецьку.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики у сумі 280 800 грн, 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 400 грн судових витрат.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку від 25 липня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 присуджених за зазначеним судовим рішенням грошових коштів.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 24 вересня 2012 року накладено арешт на жилий будинок АДРЕСА_1 у м. Донецьку як на майно, що належить ОСОБА_6

Згідно зі ч. ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому ч. ч. 1, 4 ст. 722 ЦК України передбачено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи первісний позов у частині звільнення майна з-під арешту, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку і, з урахуванням встановлених обставин справи і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки право власності за договором дарування нерухомого майна виникає з моменту нотаріального посвідчення такого договору та прийняття дарунку обдарованим.

Зроблений у судовому рішенні висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на поданих сторонами доказах, відповідає фактичним обставинам справи, порушень норм процесуального права при проведенні оцінки доказів не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з його необґрунтованості.

Рішення судів попередніх інстанцій у наведеній вище частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування у цій частині не встановлено.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норм ЦК України щодо визнання за позивачами права власності на спірний жилий будинок, оскільки відповідно до зазначених норм матеріального права останні вже є власниками зазначеного об'єкта нерухомого майна і визнання за ними такого права у судовому порядку є зайвим.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, про визнання права власності підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 345, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, про визнання права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року в частині відмови ОСОБА_7 у стягненні коштів на відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С.Олійник

Судді: В.І.Амелін

С.О.Карпенко

І.К.Парінова

О.В.Попович