Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє - вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2007 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 07 березня 2012 року звільненого після відбуття покарання,

за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.ч

За обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 12 липня 2012 року приблизно о 16.20 год. у коридорі будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин із метою позбавлення життя ОСОБА_6 умисно наніс йому два удари ножем у життєво важливі ділянки тіла -шию та спину. Злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_6 з приміщення будинку втік і у той же день йому було надано необхідну медичну допомогу.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_5, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і його особі внаслідок суворості. При цьому вказує на те, що висновок суду першої інстанції про вчинення ним замаху на вбивство ОСОБА_6 не підтверджується доказами у справі. Стверджує, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, а тому його дії не може бути кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Скаржник посилається на допущені порушення при провадженні досудового слідства та інші суттєві порушення кримінально-процесуального закону, допущені судами, в тому числі й на порушення його права на захист. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував обставини, які впливають на розмір заходу примусу. У зв'язку з наведеним засуджений просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, і справу направити на новий судовий розгляд. Також просить касаційний суд надати правову оцінку законності постанови суду першої інстанції, якою справу повернуто для організації проведення додаткового розслідування, та ухвали апеляційного суду, якою скасовано зазначене рішення, а також діям прокурора в частині апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, пояснення засудженого про задоволення його касаційної скарги та про перекваліфікацію його діяння, прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 цього Кодексу. Згідно зі змістом зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства і на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Зазначений висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним замаху на вбивство, обґрунтований сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених та наведених у вироку, є правильним.

Зокрема, в судовому засіданні засуджений, не визнаючи свою винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні, фактично не заперечив того, що завдав потерпілому удари ножем в область, де розташовані життєво важливі органи. Однак засуджений зазначив, що не пам'ятає обставин вчинення ним протиправних дій, пам'ятає лише те, що ОСОБА_6, вибігши на вулицю, побіг до хвіртки, а він побіг слідом за ним та кинув у бік потерпілого свій ніж, проте не влучив.

Однак твердження засудженого, що він не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, спростовується даними, які містяться в матеріалах кримінальної справи.

Так, суд поклав в основу вироку обґрунтовані показання потерпілого ОСОБА_6, який у ході досудового слідства та в судовому засіданні детально, не змінюючи своїх показань, розповів за яких саме обставин засуджений намагався позбавити його життя. Ці показання суд визнав достовірним та допустимим джерелом доказів, тому обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Наведені показання узгоджуються з даними, які містяться в протоколах слідчих дій, із висновками судово-медичної експертизи про локалізацію та тяжкість заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а також з іншими доказами в справі.

Підстав вважати, що потерпілий обмовив ОСОБА_5 у вчиненні протиправних дій, а висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 270 від 30 липня 2012 року, згідно із якими на момент вчинення злочину засуджений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, недостовірними немає. Не виявлено їх і при перевірці матеріалів справи касаційним судом.

Та обставина, що судом не було допитано в судовому засіданні потерпілого, не може свідчити про неповноту судового слідства та порушення права засудженого на захист, оскільки показання ОСОБА_6 були досліджені судом відповідно до вимог ст. 306 КПК України 1960 року, про що не заперечували учасники судового процесу (т. 2 а.с. 203).

Належним чином перевіривши показання ОСОБА_5 про відсутність у нього умислу на заподіяння смерті ОСОБА_6, на що засуджений посилається й у касаційній скарзі, суд обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсності.

Мотивуючи свій висновок про спрямованість умислу засудженого на вбивство ОСОБА_6, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого злочину. Взято до уваги спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Характер і локалізація поранень, механізм їх спричинення, рішучість, динаміка та послідовність дій, вчинених засудженим, використання знаряддя злочину, застосування якого призводить до смерті, та те, що, бажаючи довести свій намір до кінця, засуджений доганяв потерпілого, який втік із будинку, та кинув у його бік розкладний ніж, у своїй сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, розумів негативні наслідки своїх дій. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 не вчинив усіх необхідних дій для вбивства потерпілого із незалежних від його волі причин, а отже, дії засудженого обґрунтовано отримали юридичну оцінку за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно із положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Так, суд першої інстанції, керуючись нормами закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення протиправних дій, дані про особу засудженого. Обставин, що пом'якшують покарання, не встановлено.

Умисний злочин проти особи засуджений вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що згідно зі ст. 67 КК України правильно встановлено судом як обставиною, яка обтяжує покарання.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного останньому покарання колегія суддів не знаходить.

Доводи аналогічного змісту перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

При перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України 1960 року підстав для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_5 у касаційному порядку, отже підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Крім того, згідно ст. 396 КПК України 1960 року до компетенції касаційного суду не входить надання висновків щодо дій суддів та прокурора при постановленні рішень, як про це ставиться питання у касаційній скарзі. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року постанова суду першої інстанції, якою справу повернуто для організації проведення додаткового розслідування, та ухвала апеляційного суду, якою скасовано зазначене рішення, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Судді:

А.А. СолодковЖ.М. ЄленінаВ.В. Щепоткіна