ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. Справа № 917/430/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Новік В.М., Канципа Є.С.

відповідача - Китманова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук (вх. №1977П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.14 року у справі № 917/430/14

за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Київ

до ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року позивач, ПАТ "Державний ощадний банк України", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.06.2014 року по справі №917/430/14 (головуючий суддя Гетя Н.Г., судді Погрібна С.В., Кльопов І.Г.) позовні вимоги задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 року, укладеним між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "АвтоКрАЗ" на загальну суму 752064554,55 грн., в т. ч.: 294336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 290260705 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 54638819,09 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 5000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 65783468,85 грн. 3% річних та 47040560,82 грн. інфляційних витрат.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна №205/31/2-3 від 09.10.2008 року.

Стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Відповідач, ПАТ "АвтоКрАЗ", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2014 року по справі №917/430/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення до загальної суми заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії увійшли 1657274,92 грн. - 9% річних, та 703645,39 грн. - інфляційних витрат, які нараховані ПАТ "Ощадбанк" за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме з 27.12.2012 року по 14.02.2013 року.

Крім того, апелянт вважає, що прийнятим рішенням порушено також ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки вимога №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року ПАТ "АвтоКрАЗ" не отримувалась. При цьому, враховуючи, що зазначена вимога датована 2011 роком, то і сума пред'явлена до оплати інша, ніж та, на яку звернено стягнення судом.

Позивач, ПАТ "Державний ощадний банк України", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2014 року по справі №917/430/14 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ" - без задоволення.

Відповідач надав клопотання про проведення експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна №205/31/2-3 від 9.10.2008 року. Клопотання мотивує тим, що ціна предмета іпотеки, яка зазначена в договорах іпотеки визначалася станом на момент укладення цих договорів ( 2008 рік), і з того часу під впливом об'єктивних факторів істотно змінилася.

Судова колегія розглянувши заявлене відповідачем клопотання про проведення експертизи приходить до висновку про його відхилення у зв'язку з необгрунтованістю, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для визначення вартості предмета іпотеки. Крім того, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що реалізація предмета іпотеки в будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти. За вказаних обставин у суду відсутні підстави для призначення експертизи.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 09.10.2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" (позивач) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, яке в подальшому було перейменоване у ПАТ "АвтоКрАЗ" (відповідач), був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №205/31/2, згідно якого банк (позивач) зобов'язався на умовах цього договору надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.1. договору).

До вищевказаного договору відновлювальної кредитної лінії сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів №1 від 28.10.2008 року, №2 від 13.02.2009 року, №3 від 24.02.2009 року, №4 від 23.04.2009 року, №5 від 27.04.2009 року, №6 від 03.06.2009 року, №7 від 12.06.2009 року, №8 від 13.10.2009 року, №9 від 18.12.2009 року та №10 від 22.04.2010 року .

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору в редакції додаткового договору №9 від 18.12.2009 року кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 року.

Відповідно до положень п. 2.4. кредитного договору кредит надається позичальнику траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Факт надання позивачем відповідачеві кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку (т. 1, а.с. 158-213; т. 2, а.с. 1-57).

Згідно з пп. 2.7.1. кредитного договору в редакції додаткового договору №9 від 18.12.2009 року починаючи з 01.12.2009 року проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути змінена в визначеному цим договором порядку.

Відповідно до пп. 2.7.3. кредитного договору в редакції додаткового договору №9 від 18.12.2009 року сторони погодили, що сплата процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року (включно), проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, розрахованої використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року підлягає сплаті починаючи з 01.01.2012 року щомісячно рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

Відповідно до пп. 5.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит точно у строки, обумовлені цим договором, та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Згідно з пп. 7.1.1. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, пп. 4.1.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за цим договором (у т.ч. із додатковими договорами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна (будівлі промислового призначення), що знаходяться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 62 та вул. Київська, 69-А.

На виконання пп. 4.1.1. кредитного договору в порядку забезпечення зобов'язань позичальника між ПАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ПАТ "АвтоКрАЗ", був укладений договір іпотеки нерухомого майна №205/31/2-3 від 09.10.2008 року (т. 1, а.с. 30-37).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до вказаного договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 року (далі - іпотечний договір) сторонами так само неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів №1 від 24.02.2009 року, №2 від 23.04.2009 рокута №83 від 03.06.2009 року (т. 1, а.с. 38-41).

Відповідно до п. 4.2. іпотечного договор, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому, або тієї чи іншої частини, а також в інших випадках, передбачених договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.3. іпотечного договору, іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, вимагати до сплати на користь іпотекодержателя: основну суму кредиту; комісійні винагороди банку, сплата яких передбачена кредитним договором; проценти за користування кредитом; нараховані та несплачені іпотекодавцем на момент реалізації права іпотеки; штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце; спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання за кредитним договором (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами кредитним договором позивачем на його адресу були направлені вимоги за №26-10/106-751 від 03.02.2011 року, №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року та №26/3-06/1396-7754 від 22.07.2013 року (т. 2, а.с. 58-61, 181-182) про відкликання кредиту та про усунення порушення зобов'язань (вимога №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року). Дані вимоги були одержані відповідачем, але залишені без реагування.

22.05.2013 року позивач, ПАТ "Державний ощадний банк України", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "АвтоКрАЗ" заборгованості за кредитним договором. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі №917/1000/13 (т. 2, а.с. 71-76) змінено рішення господарської суду Полтавської області від 09.07.2013 року у даній справі, позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково та стягнуто на його користь із ПАТ "АвтоКрАЗ" 294336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 221330646,84 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 16038418,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 34711113,61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 44854307,90 грн. 3% річних, 19088962,47 грн. інфляційних витрат за період з 28.12.2010 року по 19.05.2013 року включно та 63252,46 грн. судового збору. Разом з тим, станом на 25.02.2014 року судовий наказ, виданий 19.11.2013 року на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі №917/1000/13, фактично не виконаний.

За вказаних обставин, позивач змушений був звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 752064554, 55 грн., з яких: 294336000, 00 грн. - заборгованість по кредиту; 290260705, 79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5000, 00 грн. - заборгованість за комісійною винагородою; 54638819, 09 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди; 65783468, 85 грн. - 3% річних; 47040560, 82 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу згідно вищезазначеної статті в період дії мораторію, то це являється способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% згідно ст. 625 ЦК України в період дії мораторію, про що обгрунтовано зазначено в рішенні господарського суду Полтавської області.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення ч. 1 зазначеної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялась вимога АТ "Ощадбанк" від 12.04.2011 року №19/2-02/1745-2116 (отримана відповідачем 20.04.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення) про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку"), в якій зазначався стислий зміст порушених відповідачем зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Зазначена вимога відповідає вимогам статті 35 Закону України "Про іпотеку" (зокрема, у вимозі наявний детальний розрахунок заборгованості відповідача станом на 05.04.2011 року).

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що сума до оплати буде інша, ніж та, на яку звернено стягнення судом та передчасність подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними та не обгрунтованими.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2014 року по справі №917/430/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 625 ЦК України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103; ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2014 року по справі №917/430/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.08.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.