Справа № 2-190/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

      11 вересня 2008 року                                                                                   м. Олевськ

                            Олевський районний суд Житомирської області             

                 в складі : головуючого-судді              Стратовича О.В.

                                           при секретарі              Дворак Г.П.

                                  з участю  позивача              ОСОБА_1

                                               відповідача              ОСОБА_2  

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання  майна спільною сумісною власністю та поділ його в натурі,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що вони з відповідачем     уклали шлюб 22.12.1982 року, який був зареєстрований у Кишинській сільській раді Олевського району Житомирської області та від шлюбу мають дитину: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час спільного проживання  в період  з 1984 по 1989 років  за спільні кошти і за рахунок спільної праці  ними було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, але будинок належним чином оформлений не був. Після розірвання шлюбу, 19.02.2008 року, відповідач оформив на себе технічний паспорт та  зареєстрував на своє ім”я  зазначений  будинок, отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що на її думку порушило її права і в звязку з чим  позивачка просить визнати, що зазначений  житловий будинок є її та позивача спільною сумісною власністю та поділити його в натурі.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала із зазначених в позовній заяві підстав та допитана під присягою суду показала , що під час спільного проживання в шлюбі в період  з 1984 по 1989 років  за спільні кошти і за рахунок спільної праці  ними було побудовано жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, але тоді будинок належним чином оформлений не був. Після розірвання шлюбу відповідач оформив на себе технічний паспорт,  зареєстрував на своє ім”я  зазначений житловий будинок та отримав свідоцтво про право власності на будинок, чим на її думку, порушив її права  і  тому просить суд задовольнити зазначений позов відповідно до 3-го варіанту розподілу будинку, а також зобов”язати відповідача побудувати окремий вхід в спірний будинок відповідно до 3-го варіанту розподілу будинку, стягнути на її користь витрати, понесені нею за  проведення будівельно-технічної експертизи.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю та відносно його задоволення не заперечує. Також згодний побудувати окремий вхід в спірний будинок відповідно до 3-го варіанту розподілу будинку та виплатити на користь позивачки витрати за проведення експертизи.

В судовому засіданні встановлено, що сторони  перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.12.1982 року по 08.12.2005 року та від шлюбу мають дитину: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про  розірвання шлюбу, свідоцтвом про народження ОСОБА_3.  Під час спільного проживання  в період  з 1984 по 1989 рік    ними було побудовано житловий  будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належним чином оформлений  був лише в 2008 році, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Дані правовідносини врегульовані  ч. 1 ст. 60 Сімейного  Кодексу України з якої слідує, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини (навчання , ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворорба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною  власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

За змістом ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, ч. 2 ст. 372 Цивільного коденксу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше  не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно , що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

             На підставі наведеного та встановленого суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню так як зазначений будинок сторони побудували під час спільного проживання в шлюбі, тому він є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача. У разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.  Майно , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.  Також на даний час угоди про добровільний поділ будинку між ними не досягнуто.

           Керуючись вимогами ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст.  68, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст.  70, ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України; ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України;   ст. ст. 10, 11, 15, 60, 81, 88, 212-215, 217  ЦПК  України, суд -

В И Р І Ш И В :

           Цивільний позов  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання  майна спільною сумісною власністю та поділ його в натурі - задовольнити.

            Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2  будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 Житомирської області. 

           Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку ( відповідно до 3-го варіанту , визначеному будівельно-технічною експертизою), розташованого в АДРЕСА_1, яка складається : з ганку «А-2»; кімнати - 6 площею 10 м2;   кімнати - 7 площею 17,7 м2; коридору - 8 площею 8,7 м2; Ѕ частини господарських будівель: сарай - «Б-1-2», площею 30,2 м2;  сарай - «В-1» площею 7,5 м2;  сарай -    «Г-1» площею 10 м2; туалет - «Т-1»;  Ѕ частини огорожі - «N 1-2»; Ѕ частини криниці - «К»  вартістю всього домоволодіння 13181 грн., ідеальних часток  54/100.

            За відхилення від ідеальних часток позивачка повинна сплатити відповідачу 1086 грн.

             Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинку ( відповідно до 3-го варіанту , визначеному будівельно-технічною експертизою), розташованого в АДРЕСА_1, яка складається : з кладовки - 2 площею 8,1 м2;  кухні - 3 площею 12,8 м2;   кладовки - 4 площею 4,5 м2; кімнати - 5 площею 9,3 м2; Ѕ частини господарських будівель: погріб - «п/г»;   сарай - «Б-1-1» площею 14,9 м2;   Ѕ частини огорожі -       «N 1-2»; Ѕ частини криниці - «К»  вартістю всього домоволодіння 11009 грн., ідеальних часток  46/100.

За відхилення від ідеальних часток відповідач повинен отримати від позивачки 1086 грн.

                Зобов'язати відповідача ОСОБА_2побудувати окремий вхід в спірний будинок відповідно до 3-го варіанту, визначеному будівельно-технічною експертизою розподілу будинку.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 745,62 грн.

            Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

                  Суддя: