21.07.2014 238/1477/14-а
Справа №2а-238/105/14 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2014 року Новоазовський районний суд Донецької області в складі:
судді Безрук Т.В.
при секретарі Ясиненко Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Новоазовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції Султанова Дениса Сергійовича про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.
05.06.2014 року відносно нього інспектором ВДАЇ Старобешівського РВ капітаном міліції Султановим Д.С. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 921615.
В протоколі зазначено, що він, ОСОБА_1, 05.06.2014 року в 08.45 годин в м.Новоазовську по вул. Дружби керував транспортним засобом ВАЗ-21043 д/н НОМЕР_1 з встановленим газобалонним обладнанням, яке не зареєстрував в законний термін, чим порушив п. 32.1.е ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП.
На підставі протоколу інспектор Султанов Д.С. 05.06.2014 року виніс постанову серії АА2 № 118283 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, що підтверджується копією постанови.
З зазначеною постановою він не згоден та вважає її незаконної з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.283 КУпАП в постанові про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення ПДР обов'язково повинно бути зазначено пункти цих Правил та нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення. Зазначені вимоги направлені на забезпечення законності рішення, яке приймається та виключає можливість двоякого тлумачення складу дій, за скоєння яких на вину особу накладається адміністративне стягнення.
Так, п. 32.1.е ПДР України передбачає погодження з органами Державтоінспекції переобладнання транспортних засобів.
Погодження же з ДАЇ встановлення газобалонного обладнання від власників транспортних засобів не передбачає не один нормативно-правовий акт України.
Так, відповідно до п. 3,4 Порядку переобладнання транспортних засобів, погодження с ДАЇ, передбачається тим, що необхідно звернутися до суб'єкту господарювання(СТО), який наділений(державою) правом проводити встановлення ГБО. Зазначений суб'єкт несе відповідальність за відповідність переобладнання правилам, нормативам і стандартам України. Після закінчення робіт СТО видає акт прийома-передачі транспортного засобу з підписом замовника і підписом та печаткою виконавця і свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу, видане ДП «Держтрансндіпроект» або Центром безпеки дорожнього руху МВС України.
Відповідно до п.3 п.п.13 зазначеного Порядку, після встановлення ГБО нема необхідності в проведені оцінки відповідності або в проведенні будь яких інших експертиз, які стосуються переобладнання в індивідуальному порядку.
Відповідно до п.18 Порядку перереєстрація переобладнання автомобіля, якщо в цьому э необхідність, здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів.
Тобто його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування водіями транспортними засобами, які переобладнані с порушенням відповідних норм, правил і стандартів, тоді як в резолютивній частині протоколу та постанови інспектор зазначає «керував авто з встановленим газобалонним обладнанням, яке не зареєстровано в законний термін». Якщо виходити з формування резолютивної частини постанови, в його діях є склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 5 ст. 121 КУпАП, а не ч. 1 ст.121 КУпАП. Також не може бути ним порушення п.32.1.е ПДР України, яке йому інкримінується інспектором, виходячи із вище викладених норм законодавства.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про дорожній рух» та п.33 Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів в перереєстрації нема потреби, так як встановлення ГБО не привело до зміни облікових даних транспортного засобу.
Виходячи з викладеного ні ч. 1 ст. 121 ні ч. 5 ст.121 КУпАП не має формуліровки складу правопорушення як «керування транспортним засобом с не зареєстрованим газобалонним обладнанням в законий термін».
На час складання протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, він пояснював працівнику ДАЇ, що ГБО ним встановлено тільки як два дні тому і що всі потрібні документи про його встановлення відповідним суб'єктом господарювання у нього є, але його пояснення не були взяті до уваги.
Встановлення ГБО на належному йому автомобілі підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на зрідженому нафтовому газі № 0461573 від 03.06.2014 року, актом технічної експертизи від 03.06.2014 року, сертифікатом відповідності та додатком до нього а також свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Тобто ГБО встановлено відповідно до усіх вимог норм та стандартів передбачених законодавством України.
Відповідно до п.30.1 ПДР України передбачено, що власники механічних транспортних засобів повинні зареєструвати(перереєструвати) їх в ДАЇ МРЄО незалежно від їх технічного стану протягом 10 (десяти) днів с моменту придбання, митного оформлення та інше.
Враховуючи, що ГБО було встановлено 03.06.2014 року, що підтверджується документально, інспектор ДАЇ не мав право складати протокол та виносити постану про адміністративне стягнення відносно нього, так як станом на 05.06.2014 року не сплив строк передбачений законом для реєстрації(перереєстрації) транспортних засобів в тому разі і які мають переобладнання.
Просив скасувати постанову серії АА2 № 18283 від 05.06.2014 року, винесену інспектором ВДАЇ Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції Султановим Д.С. про накладення на нього, позивача, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В судове засідання позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав (а.с. 20).
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши про причини неприбуття. (а.с.21).
На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 118283 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він 05.06.2014 року о 08 год. 45 хв., в м. Новоазовську по вул. Дружби керував транспортним засобом ВАЗ-21043 дн НОМЕР_1 з встановленим газобалонним обладнанням, яке не зареєстрував в законний термін, чим порушив п. 32.1.е ПДР України. (а.с.11).
З акту технічної експертизи про відповідність конструкції та технічного стану переобладнаного засобу вимогам безпеки дорожнього руху від 03.06.2014 року вбачається, що транспортний засіб ВАЗ 21043 переобладнаний Автогазом -1 відповідає вимогам безпеки дорожнього руху, ДСТУ 3649-2010 1 придатний до експлуатації (а.с. 14).
Нормами ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтвердились підстави для скасування оскаржуваної позивачем постанови, оскільки з боку відповідача під час розгляду справи не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження скоєння позивачем вказаного правопорушення. Отже, відповідачем не доведено правомірності свого рішення відповідно до вимог зазначених положень чинного законодавства, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та скасовує вказану постанову.
При цьому суд зауважує, що з боку позивача надані достатні докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та вони є належними.
Керуючись ст.ст. 69-71, 159-163, 171-2 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції Султанова Дениса Сергійовича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 118283 від 05.06.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 гривень.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя