ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2014 р. Справа № 918/1096/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради

про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за поставлений природний газ в сумі 48 588 грн. 77 коп.

Представники сторін:

від позивача: Халіна А.О.

від відповідача: Кухта О.Я.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради про стягнення 48 588 грн. 77 коп., з яких 18 297 грн. 17 коп. - пеня, 25 520 грн. 81 коп. - 7% штрафу, 3 659 грн. 45 коп. - 3% річних, 1 111 грн. 34 коп. - інфляційні втрати. Свої вимоги обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений у жовтні-грудні 2012 року природний газ на загальну суму 1 450 583 грн. 07 коп. згідно Договору № 12/793-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р.

07.08.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає заявлену до стягнення суму частково, в розмірі 3 659 грн. 45 коп. - 3% річних та 1111 грн. 34 коп. - інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу просить відмовити, оскільки вважає, що позивачем пропущено спеціальну позовну давність терміном в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій згідно ст.258 ЦК України.

В судовому засіданні 12.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить стягнути з відповідача 48 588 грн. 77 коп. нарахованих санкцій. Натомість представник відповідача підтримав позицію, що викладена у відзиві та просить позов задоволити лише в сумі 3 659 грн. 45 коп. - 3% річних та 1111 грн. 34 коп. - інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 28.08.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 12/793-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору). (арк.с. 11-16).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 445 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% 60,12 грн., всього з ПДВ 366,72 грн. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

За п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за даним договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3. договору).

Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.9.3. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За п. 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня-грудня 2012 року поставлено відповідачу 311,168 тис. куб.м. газу на загальну суму 1 450 583 грн. 07 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 року на суму 265 024 грн. 35 коп., від 30.11.2012 року на суму 383 740грн. 13 коп., від 31.12.2012 року на суму 801 818 грн. 59 коп. (арк.с. 17-19).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті природного газу, поставленого протягом жовтня-грудня 2012 року, виконував не своєчасно.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював виконання умов договору в частині оплати вартості поставленого газу у строк, визначений п. 6.1. договору, позивач, покликаючись на ст.625 ЦК України, здійснив нарахування 3% річних в розмірі 3 659 грн. 45 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 111 грн. 34 коп.

Керуючись п. 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу 18 297 грн. 17 коп. пені та 25520 грн. 81 коп. штрафу.

Розрахунки вказаних санкцій містяться на аркушах справи 8-10.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1., п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум 3% річних суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання зобов'язань за жовтень 2012 р. 3% річних становить 165 грн. 66 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 178 грн. 31 коп. За невчасне виконання зобов'язань за листопад 2012 р. 3% річних становить 80 грн. 35 коп., натомість позивачем заявлено до стягнення 92 грн. 34 коп. Також за невчасне виконання зобов'язань за грудень 2012 р. 3% річних становить 3 344 грн. 86 коп., тоді як заявлено до стягнення 3 388 грн. 80 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3 590 грн. 87 коп. (165 грн. 66 коп. + 80 грн. 35 коп. + 3 344 грн. 86 коп.).

Розрахунок розміру інфляційних втрат судом перевірено та визнано правильним у заявленій позивачем сумі 1 111 грн. 34 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суд України від 27.04.2012 року № 3-24гс12).

Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня та штраф.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум пені суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання зобов'язань за жовтень 2012 р. пеня становить 825 грн. 98 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 891 грн. 56 коп. За невчасне виконання зобов'язань за листопад 2012 р. пеня становить 400 грн. 68 коп., натомість позивачем заявлено до стягнення 461 грн. 65 коп. Також за невчасне виконання зобов'язань за грудень 2012 р. пеня становить 16 724 грн. 27 коп., тоді як заявлено до стягнення 16 943 грн. 96 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 17950 грн. 93 коп. (825 грн. 98 коп. + 400 грн. 68 коп. + 16 724 грн. 27 коп.).

Судом перевірено розрахунок розміру 7% штрафу за прострочення сплати відповідачем коштів за отриманий природний газ понад 30 днів, та визнано правильним у заявленій позивачем сумі 25 520 грн. 81 коп.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 590 грн. 87 коп., 1 111 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 17 950 грн. 93 коп. пені, 25 520 грн. 81 коп. штрафу, а всього 48 173 грн. 95 коп.

В іншій частині вимог позивача у розмірі 68 грн. 58 коп. - 3% річних та 346 грн. 24 коп. - пені в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених позовних вимог проти заявлених складає 99,15 %.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (вул. Молодіжна, 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 3 590 грн. 87 коп. - 3% річних , 1 111 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 17 950 грн. 93 коп. - пені, 25 520 грн. 81 коп. - штрафу, 1 811 грн. 47 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 68 грн. 58 коп. - 3% річних та 346 грн. 24 коп. - пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "12" серпня 2014 року.

Суддя Бережнюк В.В.