АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №640/9539/13-ц Головуючий
Провадження№22-ц/790/5844/2014 1-ї інстанції: Нев”ядомський Д.В. Категорія: сімейні Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою та уточненням до апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання безпідставною відмову у наданні дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 01.07.2005 року. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу дитина за рішенням суду проживає разом з матір'ю, яка самостійно утримує дитину. Крім того, батько не виконує належні йому батьківські права та обов'язки відносно дитини щодо участі у її вихованні та утриманні, з сином практично не спілкується, не цікавиться його долею, не переймається питаннями його життя, здоров'я, навчання, тренувань, відпочинку, не сприяє розвитку його здібностей. Син відвідує спортивні тренування з великого тенісу та плавання. За результатами його спортивних тренувань, на теперішній час він у повній готовності для того щоб з гідністю приймати участь у турнірах як всеукраїнського так і міжнародного масштабу. У зв'язку з цим дитина повинна буде виїжджати за кордон на змагання. Реєстрація на змагання з великого тенісу відбувається як за заздалегідь так і на передодні таких змагань, а саме за 3-5 днів. Участь дитини у таких змаганнях матиме неабияке значення для духовного та фізичного розвитку дитини, сприятиме розвитку її спортивних здібностей, для подальшого захисту честі країни на великих змаганнях. Однак попри реальну можливість організації закордонних спортивних поїздок дитини відповідач безпідставно не надає дозволу на виїзд дитини за кордон, чим перешкоджає її розвитку та фізичному вихованню.
Відповідач проти позову заперечував, пояснивши, що заочним рішенням від 16.04.2013 року шлюб було розірвано. ОСОБА_4, керуючись інтересами своєї малолітньої дитини ОСОБА_7, подарував позивачці 1/2 частку трикімнатної квартири, загальною площею 99,8 кв. м., де вони зараз мешкають разом із сином ОСОБА_7. ОСОБА_4 зареєстрував дитину за своїм місцем реєстрації, щоб зменшити трати позивачки та самостійно сплачувати комунальні платежі, які постійно зростають. Крім того, ОСОБА_4 кожного місяця, систематично, сплачує аліменти на утримання свого сина від першого шлюбу. Відповідач намагається в достатній мірі спілкуватися з сином, беручи його у вихідні дні, щоб не відволікати дивину від занять. Тимур спілкується не тільки з батьком, а й з бабусею, дідусем, з братом і сестрою по батькові. Крім того, ОСОБА_4 не відмовляв у наданні дозволу на виїзд дитини за межі України, що підтверджується тим, що відповідний нотаріальний дозвіл був і цей факт не спростовується позивачкою.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради позов підтримала, вказавши, що згідно проведених перевірок дитина ОСОБА_7 мешкає із матір'ю ОСОБА_5 в нормальних життєвих умовах. Мати займається вихованням дитини, утриманням та розвитком. Батько дитини - ОСОБА_4 живе окремо, участі у вихованні дитини не приймає, до Служби жодного разу не звертався, не дотримується встановленого порядку спілкування з дитиною, питань щодо визначення нового порядку та часу спілкування з дитиною, не ставив.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволений.
Визнана безпідставною відмова та дозволені тимчасові виїзди за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 без згоди його батька ОСОБА_4 у період до досягнення дитиною повноліття, для чого дозволено оформити відповідні дозвільні документи на такі виїзди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи; судом порушені норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, розвитком дитини, її вихованням займається саме мати, відповідач фактично не спілкується з дитиною та має іншу родину і двох неповнолітніх дітей; украй неприязні стосунки, які склалися між батьками, ускладнюють отримання від батька дозволів на тимчасові виїзди дитини за кордон для участі в міжнародних змаганнях та на відпочинок.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою угодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків - рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, законодавцем надано право суду приймати рішення щодо виїзду дитини за кордон при умові строкової конкретно визначеної поїздки з зазначенням країни та часу перебування і відмови одного з батьків у надані згоди на цей виїзд.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги закону і дозволив виїзд дитини до досягнення нею повноліття без зазначення періоду виїздів та країн перебування.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачка просила визнати відмову ОСОБА_4 у наданні дозволу на тимчасовий виїзд сина ОСОБА_7 за кордон безпідставною, при цьому позивачка не зазначила конкретно, у яку країну та на який період часу необхідно надати такий дозвіл.
Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягав на тому, що він з урахуванням інтересів дитини завжди надавав дозвіл на виїзд дитини за кордон.
В підтвердження цього відповідач надав копію дозволу на виїзд дитини до Російської Федерації на період з 04.08.2014 року по 01.09.2015 року, а сама позивачка не заперечувала, що раніше ОСОБА_4 надавав дозвіл на виїзд дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_4 надав судовій колегії нову заяву про дозвіл виїзду дитини за кордон. В заяві зазначені країни та період часу, які вказувала в судовому засіданні позивачка.
Таким чином, позивачка не довела, що ОСОБА_4 безпідставно відмовляє у наданні дозволу на виїзд дитини, що змушує її звертатись до суду.
Крім того, відсутні докази неналежного виконання батьком своїх батьківських обов'язків.
З ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 березня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів у боржника ОСОБА_4 відсутня.
Суду також надані фотографії, з яких видно, що син ОСОБА_7 спілкується з батьком та його дітьми від другого шлюбу.
За таких обставин у суда першої інстанції не було підстав для задоволення даного позову, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 01 липня 2014 року скасувати.
ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: