Справа № 2/714/217/14
ЄУН: 714/527/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" липня 2014 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого-судді Єфтемій С.М.
секретар Онофрей І.К.
з участю позивачаОСОБА_3
представника позивачаОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Цуреньської сільської ради Герцаївського району, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частин житлового будинку з господарськими спорудами в порядку спадкування,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначив, що його батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у 1970 році в АДРЕСА_1 побудовано житловий будинок та зведено до нього господарські споруди. Зазначений житловий будинок з часу забудови зареєстрований у погосподарській книзі Цуреньської сільської ради за ОСОБА_6, тобто за його батьком, проте як такого свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно останнім отримано не було. Оскільки батьками вищевказане домоволодіння збудовано у період шлюбу, то воно є об'єктом спільної сумісної власності і належить їм в рівних частках, тобто по ? частин кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер, після чого відкрилася спадщина на все його майно, в тому числі й на належну йому частину вищевказаного нерухомого майна. Як спадкоємець померлого за заповітом, у встановлений законодавством строк позивач звернувся до нотаріуса задля отримання свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом у видачі такого свідоцтва було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння.
З урахуванням того, що його мати, тобто дружина заповідача, від своєї обов'язкової частки у спадщині відмовилась, позивач просив суд задовольнити його вимоги.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач - Цуреньська сільська рада Герцаївського району будучи належним чином повідомлена про час і місце слухання справи в судове засідання свого представника не направила, однак надала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.
Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про час і місце слухання справи в судове засідання не з'явилася, проте надала суду письмову заяву щодо розгляду справи у її відсутності, так як проти задоволення вимог позивача не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали встановив наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що по АДРЕСА_1 розташоване домоволодіння, яке складається з житлового будинку та господарських споруд. Згідно даних погосподарської книги Цуреньської сільської ради Герцаївського району, вказаний житловий будинок з господарськими спорудами зареєстрований у сільській раді за ОСОБА_6 з 1970 року (а.с. 17-18).
Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час побудови спірного жилого будинку, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
У 1970 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року) і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яке була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за пунктом 10 цього Переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Статтею 22 КпШС України від 1969 року (чинне на час виникнення правовідносин) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Отже за змістом вищевказаних норм закону, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відтак, зважаючи на те, що спірний житловий будинок побудований на відведеній в установленому порядку земельній ділянці та зареєстрований в сільській раді з 1970 року за ОСОБА_6, на час коли останній перебував у шлюбі із ОСОБА_5, то з того часу останні стали його співвласниками в рівних частках, тобто по ? частки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть виданим виконкомом Цуреньської сільської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1.
Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, в т.ч. і на часину житлового будинку з господарськими спорудами.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від неї, право на спадкування одержують спадкоємці за законом (ст. 1223 ЦК).
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 за заповітом, посвідченим секретарем Цуреньської сільської ради Герцаївського району 31 липня 2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 61 заповів все своє майно ОСОБА_3, тобто позивачу. (а.с. 34).
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч.1 ст.1241 ЦК малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно з матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6, позивач 18 березня 2014 року звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 32), а ОСОБА_5 - третя особа за вказаним позовом, як особа яка пережила чоловіка та є непрацездатною за віком, від обов'язкової частки у спадщині відмовилась (а.с. 31 зворот).
За постановою нотаріуса від 12 червня 2014 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 з підстав відсутності на нього правовстановлюючих документів (а.с. 40-41).
Таким чином, відповідно до встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки на момент смерті ОСОБА_3 вищевказаний спірний будинок був повністю збудований, прийнятий в експлуатацію та рахується в сільській раді за останнім, а позивач вступивши у спадщину, проте не може оформити на себе належне йому спадщину, то його вимоги про визнання за ним право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами є обґрунтованими й підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 1217, 1223, 1233, 1235, 1241, 1268-1270, 1273 ЦК України, ст. 22 КпШС України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на ? частин житлового будинку літ. "А" загальною площею 94,10 кв.м в тому числі 70,30 кв.м жилої площі, сараїв літ. , "Г", "Д", літніх кухонь літ. "Б", "В", погрібу літ. "Пг", криниці №1 огорожі № 2, 3 що по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особам які не була присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя