ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 липня 2014 р. м. Житомир
справа № 806/1668/14
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Літвина О. Т.,
за участі секретаря Стралківської К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2014 р. №0000712200, №0000722200, №0002861700,-
встановив:
У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000712200 від 24.03.2014 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі розміром 1192771 грн.; №0000722200 від 24.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769874 грн., з яких 513249 грн. - основний платіж, а 256625 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0002861700 від 24.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників у розмірі 510грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб за найманих працівників за податковими повідомленнями-рішеннями від 24.03.2014 року №0000712200, №0000722200, №0002861700. Вказані рішення прийняті на підставі віртуального акту планової виїзної документальної перевірки від 27.02.2014 року №19/22-10/32876028 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. Вказаний акт перевірки складений з грубими порушеннями вимог Податкового кодексу України та чинного законодавства, містить в собі неточності, суперечності та незрозумілі відомості, що викликає сумнівність щодо можливості використання вказаного акту перевірки в якості належного доказу. Зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №19/22-10/32876028 від 27.02.2014 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача.
Представники позивача у судовому засіданні уточнили позовні вимоги та просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2014 р. №0000722200, №0002861700 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000712200 залишити без розгляду в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47757 грн. за вказаною операцією.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених в письмовому запереченні(а.с.135-137).
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_1, який проводив виїзну планову перевірку ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу", пояснив, що при складанні акта перевірки були допущенні помилки. Зокрема, що помилково було нараховано 50% штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем. Також, підтвердив, що прямих доказів пов'язаності підприємств ТОВ Українська поліграфічна компанія", ТОВ "Знак", ДП "Поліграфічний комбінат"Україна" по виготовленню цінних паперів", ДП "Поліграфічний комбінат"Зоря" з позивачем немає.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, свідка, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі - ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32876028, перебуває на податковому обліку у Малинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Посадовими особами Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., про що складено акт від 27.02.2014 року №19/22-10/32876028 (а.с.9-38).
Зокрема, в акті перевірки зазначено про порушення підприємством вимог п.п.14.1.36 п. 138.4, п.138.8 ст.138, п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 513249 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2012 року в сумі 240781 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 22627 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 249841 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 року в сумі 1192771 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що підприємством порушено вимоги "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку", згідно наданих для перевірки первинних документів (видаткових касових ордерів), які включались до розрахунку нарахованого (сплаченого) доходу і утриманого з них податку Ф.1-ДФ під ознакою "157".
На підставі акту перевірки Малинською ОДПІ було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- №0000712200 від 24.03.2014 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі розміром 1192771 грн.(а.с.79);
- №0000722200 від 24.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769874 грн., з яких 513249 грн. - основний платіж, а 256625 грн. - штрафні (фінансові) санкції(а.с.80);
- №0002861700 від 24.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників у розмірі 510грн. (а.с. 81).
Вирішуючи спір по суті, суд визнає вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень №0000722200 та №0002861700 обґрунтованими, а №0000712200 частково обгрунтованим, виходячи з наступного.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 24 березня 2014 року №0000712200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі розміром 1192771 грн. та №0000722200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769874 грн., з яких 513249 грн. - основний платіж, а 256625 грн. - штрафні (фінансові) санкції, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно акту перевірки позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36 п. 138.4, п.138.8 ст.138, п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України.
Зокрема, в акті перевірки вказується на те, що дані порушення відбулись внаслідок того, що товариством проведено реалізацію за цінами нижче собівартості, які не призвели до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення поточних зобов'язань, не прийняли участі у зростанні власного капіталу та дана операція не була спрямована на отримання доходу, в результаті чого завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 3831062 грн.
З приводу вказаних порушень в акті перевірки податковим органом також встановлено взаємовідносини позивача з придбання сировини, послуг матеріалів, обладнання та в подальшому реалізації готової продукції з пов'язаними особами. При цьому, посилаючись на вимоги п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, відповідач робить висновок про те, що операції з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником податку особами не можуть призводити до виникнення збитків.
Проте, такі твердження контролюючого органу, на думку суду, є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
При цьому слід зазначити, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п.138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п.138.8 (собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст.138 Податкового кодексу України. Зазначені пункти ст.138 Податкового кодексу України не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг в загальному випадку.
Підпунктами 153.2.1 - 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
У відповідності до п.п.14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 07 листопада 2011 року №21-328а11.
Отже, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювались спірні операції, податковим органом не було використано інформацію про укладені на момент продажу послуги договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах.
За загальним правилом база оподаткування операцій з придбання продукції, визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу. Обрахування витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, за ніби то звичайними цінами, не підтверджено документально. Разом з тим, твердження відповідача про те, що здійснення господарських операцій з пов'язаними особами не можуть призводити до виникнення збитків нічим не обґрунтоване.
Таким чином, суд при розгляді спору в цій частині дійшов висновку про недотримання контролюючим органом при реалізації своїх повноважень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток внаслідок визначення звичайних цін у невстановлений законом спосіб.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено завищення товариством собівартості реалізованої продукції, придбання та в подальшому реалізації готової продукції з пов'язаними особи, за ціною нижчою ніж звичайні (п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Крім того, актом перевірки зафіксовано порушення вимог п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України. Вказане порушення відбулось внаслідок того, що підприємством неправомірно віднесено до складу рядка 05.1 СВ Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вартість сировини целюлози бавовняної із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору придбаного від BORSON INDUSTRIAL LTD (Британські Віргінські Острови), який відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. №143-р має офшорний статус.
Відповідно до п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).
Під час розгляду справи в суді підтверджено офшорний статус Британських Віргінських Островів, з яким позивач мав взаємовідносини в перевіряємий період згідно умов імпортованих контрактів 1 - бу від 06.07.2012 року та № 2-бц від 28.09.2012 року, відповідно до яких товариство придбавало та здійснювало оплату на користь нерезидента целюлозу бавовняну із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору. Відповідно до досліджених документів, позивачем на виробництво спеціального паперу проведено списання до складу собівартості придбаної продукції всього в сумі 318381 грн.
Таким чином, витрати ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" на оплату товару, придбаного у нерезидента, який має офшорний статус, повинно було включити до складу витрат у розмірі 85 %, що відповідає сумі 270623,85 грн. Однак, позивачем було включено до складу витрат у сумі, що становить 100 відсотків вартості цих товарів, у зв'язку з чим ним завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 47757 грн.
Аналізуючи вищевикладені обставини та враховуючи, що представником позивача в судовому засіданні визнано неправомірність віднесення ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" до складу рядка 05.1 СВ Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вартість сировини целюлози бавовняної із бавовняного лінту (листова) листи білого кольору придбаного від BORSON INDUSTRIAL LTD (Британські Віргінські Острови), суд приходить до висновку що дане податкове повідомлення-рішення в частині 47757 грн. винесено правомірно та скасуванню не підлягає.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Також слід зазначити, що Верховний Суд України в постанові від 05.12.2006 року у справі № 21-527во06 вказав, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Крім того, судом враховано, що податковим повідомленням-рішенням №0000722200 від 24 березня 2014 року неправомірно нараховано штрафні санкції в розмірі 256625 грн., яка становить 50 % суми визначеного податкового зобов'язання ( а.с.80).
Так, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зокрема, правовий аналіз п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків.
В ході судового розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не надано доказів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання протягом 1095 днів, що передували дню винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 24 березня 2014 року №0000712200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1145014грн. та №0000722200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769874 грн., з яких 513249 грн. - основний платіж, а 256625 грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправними, та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0002861700 від 24.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та найманих працівників у розмірі 510 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Актом перевірки зафіксовано, що перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку встановлено подання підприємством не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, чим порушено п.119.2 ст.119 ПК України. Крім того, перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що до податкового розрахунку (форма 1 ДФ) не повністю включені суми доходів, виплачених само зайнятим особам під ознакою «157».
Крім того, відповідно до пункту 14.1.180 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Відповідно до абзацу а), б) пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно з підпунктом 177.7 статті 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
В акті перевірки відсутні посилання на наявні трудові договори з фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не надано такої інформації відповідачем і суду.
Тобто, позивач не мав з вище переліченими особами господарських відносин, як з фізичними особами, оскільки усі господарські відносини з даними особами проводились як із суб'єктами господарювання.
Позивач мав господарські відносини з фізичними особами - підприємцями, а тому не є податковим агентом відносно суб'єктів господарювання та не мав обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ.
Відповідно пункту 119.2 статті 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Оскільки податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності винесення свого рішення №0002861700 від 24.03.2014 року, та в судовому засіданні не підтверджено факту неподання чи подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих фізичним особам, а тому оскаржуване рішення щодо визначення штрафної (фінансової) санкцій в сумі 510 грн. підлягає скасуванню.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 березня 2014 р. №0000722200, №0002861700 повністю, №0000712200 на суму 1145014 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.Т. Літвин