Справа № 755/14652/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"22" липня 2014 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

у с т а н о в и в :

03.06.2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 28.05.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір позики на суму 100000,00 грн. Відповідно до змісту договору, позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв готівкою грошову суму, що становить 100000,00 грн. в національній валюті. Згідно умов договору позики відповідачка зобов'язалась повернути вказані кошти у строк до 12 год. 00 хв. 29.05.2014 року, однак у встановлений договором термін відповідачка вказані грошові кошти не повернула, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду і просить стягнути зазначену суму заборгованості.

Представник позивача до початку судового розгляду подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась. Повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи суд визнає належним на підставі положень ст. 74 ЦПК України, враховуючи, що судова кореспонденція, яка направлялась за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зміст наведеної норми та викладені вище обставини, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2014 року між позивачем, як позикодавцем та відповідачем, як позичальником був укладений письмовий та нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого відповідач отримала позику у сумі 100000,00 грн. на строк до 12 год. 00 хв. 29.05.2014 року (а.с. 5).

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.2. укладеного між сторонами договору, сторони підтверджують, що станом на дату укладання цього договору позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв суму позики в повному обсязі.

Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, зобов'язання за договором позики відповідачем не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаним договором.

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідач суду не надав, як і відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені договором, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 11, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.05.2014 року у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 100 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -