ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 910/1088/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Кочерової Н.О., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014

у справі№ 910/1088/13 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" 2. Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4

провизнання недійсним договору, солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна за договором іпотеки

за участю представників сторін:

позивача: Мірошник С.Б., дов. від 25.10.2013 № 312

відповідача-1: Тіптюк А.Ю., дов. від 19.06.2014 № 61

відповідача-2: Джиоєва Д.В., дов. від 09.06.2014 б/н

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект"; солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 у розмірі 8835315,17 грн. та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 17.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі за № 418.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 у справі № 910/1088/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гавриловська І.О., судді Нечай О.В., Босий В.П.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі № 910/1088/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Родовід Банк" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на касаційну скаргу, в яких відповідачі просять оскаржувані судові рішення у справі № 910/1088/13 залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", яке в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - позичальник) був укладений Кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів, зі строком погашення заборгованості за кредитами, наданими за цим договором не пізніше 27.11.2009 (п.п. 1.2, 2.1 Кредитного договору).

Згідно із розділом 5 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором та припиняється належним виконанням його умов; строком дії цього договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору; усі додатки, зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим договором.

17.04.2009 між Банком та позичальником був укладений додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, яким передбачено надання Банком позичальнику кредиту (траншу) в сумі 7410790,00 грн. з терміном повернення не пізніше 27.11.2009, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 22 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між Банком та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (поручитель) було укладено договір поруки № 22.1/12-П-09 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором.

Також 17.04.2009 між Банком (іпотекодержатель) та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 22.1/12-З-09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 418, згідно із яким іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі ТОВ "ТММ-Будкомплект" своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому згідно з інвестиційно-підрядним договором № 36/06-06 на виконання робіт по будівництву житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об'єктами соціально-культурного побуту на проспекті Космонавта Комарова, 22-28 у Солом'янському районі м. Києва від 15.06.2006, що укладений між іпотекодавцем та Благодійним фондом "Солом'янка" і буде збудовано за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 22-28.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 29.01.2010 між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 22.1/12-3.1-09, відповідно до якого іпотекодавець для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ТОВ "ТММ-Будкомплект" перед іпотекодержателем за Кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку, площею 3.00000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням "Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровий номер 3223186800:03:009:0004, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 323843, виданого 21.04.2008 управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі.

В подальшому, 02.02.2010 між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 34.

Відповідно до п. 4.2. договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010, іпотекодержатель за рахунок предмету іпотеки здійснює погашення простроченої кредитної заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним договором на загальну суму 5694607,25 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитами - 4376990,00 грн.;

- прострочені нараховані проценти - 534349,35 грн.;

- нараховані проценти - 168843,89 грн.;

- пеня за порушення строків повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитами - 189421,01 грн.;

- заздалегідь обумовлені збитки відповідно до додаткової угоди до кредитного договору - 425000,00 грн.

Пунктом 4.3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що грошові зобов'язання позичальника за кредитним договором у розмірі 5694607,25 грн. вважаються погашеними іпотекодавцем з моменту переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. В день переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту вважається погашеною повністю за рахунок вартості предмету іпотеки.

02.02.2010 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" був укладений договір про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, яким сторони прийшли до згоди про розірвання кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 року з 02.02.2010.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, 03.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (первісний боржник), Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (кредитор) та громадянином ОСОБА_4 (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № У-03/12-2007, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 5694607,25 грн., що виник на підставі кредитного договору N 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між первісним боржником та банком, та договору про задоволення вимог банку (іпотекодержателя) від 02.02.2010, укладеного між банком та кредитором. Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору, в сумі, вказаній в цьому пункті (п.п. 1, 2 договору).

Відповідно до пунктів 5 та 6 договору про переведення боргу № У-03/12-2007 від 03.02.2010, первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 5694607,25 грн.; оплату в сумі, вказаній в пункті 6 цього договору, первісний боржник зобов'язаний здійснити на вимогу нового боржника протягом 7-ми днів з дати отримання такої вимоги.

Місцевим та апеляційним господарськими судами зазначено, що на виконання договору про переведення боргу Фірма "Т.М.М." - ТОВ сплатила ОСОБА_4 5694607,25 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 03.02.2010, наявним в матеріалах справи,

Разом з тим, як визначено судами, Обухівським районним судом Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12 було винесено рішення, яким визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 за реєстраційним № 34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий № 3223186800:03:009:0004; витребувано в АТ "Родовід Банк" на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 3 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий № 3223186800:03:009:0004. Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2012.

Предметом позову у справі є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, укладеного між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект", та стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 у розмірі 8835315,17 грн. та звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, переданого в іпотеку згідно договору іпотеки від 17.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі за № 418.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя не відбулось виконання зобов'язання ТОВ "Т.М.М.-Будкомплект" за Кредитним договором, у зв'язку із чим укладений договір про припинення дії Кредитного договору є також недійсним, і зазначене є підставою для стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним на забезпечення його виконання.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору, місцевий господарський суд виходив з того, що в оспорюваному договорі відсутнє посилання на обставину щодо укладення 02.02.2010 договору про задоволення вимог іпотекодержателя; оформлене договором від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору волевиявлення ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "ТММ-Будкомплект" було вільне та спрямоване на розірвання (припинення) Кредитного договору, і відповідно до наданої Банком довідки щодо стану заборгованості № 28.1-11-б.б/1686 від 03.02.2010, у ТОВ "ТММ-Будкомплект" немає діючих кредитних продуктів та прострочена заборгованість за кредитами відсутня.

Враховуючи вказані обставини та зважаючи на ненадання позивачем доказів на підтвердження недійсності договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із договором від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 розірвано Кредитний договір, що є підставою припинення зобов'язань за цим договором та як наслідок - припинення іпотеки. Крім цього, суди посилаються на те, що зобов'язання ТОВ "ТММ-Будкомплект" по поверненню грошових коштів, яке виникло з кредитного договору є припиненим з 03.02.2010 внаслідок його повного фактичного виконання відповідно до договору про переведення боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Як передбачено статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно із ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із договором від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009 сторони дійшли згоди про розірвання Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, у зв'язку із чим суди дійшли висновку про припинення зобов'язань за Кредитним договором.

Разом з тим, при вирішенні спору суди не повно встановили обставини, пов'язані із укладенням вказаного договору, не врахували та не надали правої оцінки Протоколу домовленостей № 1, складеного позивачем, відповідачем-1 та третьої особою, листу відповідача-1 від 28.01.2010 з проханням до ОСОБА_4 виступити майновим поручителем та передати у заставу земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та листу відповідача-1 адресованого позивачу щодо передачі у власність банку вказаної земельної ділянки, з метою погашення кредитної заборгованості.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, вказуючи про відсутність посиланням у зазначеному договорі на обставину щодо укладення 02.02.2010 договору про задоволення вимог іпотекодержателя, дійшли передчасного висновку про необґрунтованість вимог про визнання недійсним вказаного договору.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача від 02.08.2013 №18.1-11-б.б/3943 щодо підстав недійсності договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009, в яких позивач, обґрунтовуючи підстави недійсності вказаного правочину, зазначає про те, що договір від 02.02.2010 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, та укладений Банком у зв'язку із введенням його в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Проте, відмовляючи у позові, місцевий господарський суд не надав правової оцінки вказаним поясненням позивача, та не з'ясував, чи є вказані пояснення зміною підстав позову в частині визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17.04.2009. Вказана обставина залишилася також поза увагою і суду апеляційної інстанції.

Як передбачено ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Пунктом 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

За змістом наведених норм законодавства, підставою переходу прав кредитора до майнового поручителя є такий юридичний факт, як виконання майновим поручителем зобов'язання за боржника. Моментом переходу до майнового поручителя прав кредитора у зобов'язанні є момент виконання останнім обов'язку боржника.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12 визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 за реєстраційним № 34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку площею 3 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий № 3223186800:03:009:0004 та витребувано вказану земельну ділянку в АТ "Родовід Банк" на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, вирішуючи спір, суди не надали належної оцінки фактам і обставинам, що встановлені у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, у зв'язку із визнанням недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010, скасуванням державної реєстрації права власності АТ "Родовід Банк" на земельну ділянку та витребування вказаної земельної ділянки у АТ "Родовід Банк" на користь держави, до позивача не перейшло право власності на предмет іпотеки, а отже не відбулось погашення заборгованості позичальника за рахунок вартості предмету іпотеки, а до майнового поручителя ОСОБА_4 не перейшло право кредитора за основним зобов'язанням.

За таких обставин, місцевим та апеляційним господарськими судами передчасно визначено підставою припинення зобов'язань за Кредитним договором повне фактичне виконання, оскільки погашення заборгованості за Кредитним договором, зокрема, шляхом набуття Банком у власність предмету іпотеку, не відбулось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій, не з'ясували належним чином фактичного обсягу заявлених позовних вимог, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, визначити підстави заявлених позовних вимог, з'ясувати правову природу договору про задоволення вимог іпотекодержателя, надати оцінку обставинам, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.06.2012 у справі № 2-537/12, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі № 910/1088/13 скасувати.

Справу № 910/1088/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Кочерова

О. Кролевець