Справа № 22-ц-399 2009 р. Головуючий 1 інстанції
Кириченко О.Д.
Категорія:трудове
Доповідач: Овсяннікова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Бурлака І.В., Коваленко І.П.
при секретарі - Ніколаєнко Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Юрдинастія» та третій особі ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним; зміну формулювання причини звільнення та дати звільнення; відшкодування матеріальної та моральної шкоди; за позовом ПП «Юрдинастія» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Юрдинастія» та третій особі директору ПП «Юрдинастія» ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним; зміну підстав та дати звільнення, відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 30 березня 2006 року він як штатний працівник був прийнятий на роботу в ПП «Юрдинастія» юрисконсультом, що підтверджується його заявою, трудовим контрактом; відповідним записам у трудовій книжці.
20 серпня 2006 року він особисто директору надав заяву про звільнення його з 21 вересня 2006 року за власним бажанням.
При цьому 20.09.2006 року він поштою направив також листа.
21 вересня 2006 року він прочитав у трудовій книжці, що його звільнено 31.03.2006 року по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули.
Вважає такі дії незаконними, оскільки ніякого прогулу він не здійснював, а працював весь цей час, що підтверджується і видачею 04.07.2006 року директором на його ім`я посвідчення, що він є юристом цього підприємства.
Пояснювальну записку у нього не вимагали: наказ про звільнення не вручили; за час роботи заробітну плату йому не платили.
Просить зобов'язати ОСОБА_1 внести зміни до трудової книжки, вказавши, що він звільнений не за прогул, а за власним бажанням; змінити дату звільнення - з 31.03.2006 року на 21.09.2006 року; стягнути з ОСОБА_1 10 тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди.
У наступному ОСОБА_2 доповнив свої вимоги і вказав, що за час роботи з 30.03.2006 р. до 21.09.2006 року він отримав заробітну плату у сумі 3887 грн. 50 коп.
Середньомісячна заробітна плата становить 777 грн. 50 коп., а тому станом на 21.11.06 року просив стягти заробітну плату у сумі 1632 грн. 96 коп.
У наступному позивач уточнював свої вимоги і остаточно просив стягти на його користь 13336 грн. 84 коп. - зарплата за вимушений прогул до 15.10.08 р.
Представник відповідача позов не визнав.
Звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.
В обгрунтування позову ПП «Юрдинастія» вказав, що згідно наказу від 30.03.06 р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу юрисконсультом. Оскільки 30.03 та 31.03.2006 р. він на роботу не вийшов, то 31.03.2006 р. його було звільнено за прогули.
У червні 2006 року вони домовились, що ОСОБА_2 буде працювати згідно одноразовим договором.
З червня по 20.09.2006 р. підприємством для ОСОБА_2 було укладено п'ять договорів на загальну суму 6505 грн., враховуючи і одну письмову консультацію; двум клієнтам надавались послуги по нотаріальному дорученню.
Авансом ОСОБА_2 було виплачено 3137 грн. 50 коп.
Однак, ніякої роботи по договорам він не виконував.
Крім того, ОСОБА_2 маючи ключі від офісу, пошкодив комп'ютер, факс, вентилятор.
Просить стягти з відповідача 4582 грн. 36 коп. по відшкодуванню матеріальної шкоди, судові витрати - 81 грн, упущений прибуток 5345 грн.; 10 тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди, а всього 20690 грн. 72 коп.
У наступному позов уточнено по відшкодуванню матеріальної шкоди у розмірі 4754 грн. 36 коп.
3-я особа ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнала; звернулась до суду з окремим позовом про відшкодування моральної шкоди,посилаючись на те, що такі дії ОСОБА_2 призвели до погіршення стану її здоров`я; у жовтні 2007 року вона перенесла інсульт, а в подальшому взагалі звільнилась з роботи, а тому просила зтягти з ОСОБА_2 на її користь 10 тисяч гривень по відшкодуванню моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано наказ ПП «Юрдинастія» № 6-к від 31 березня 2006 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи з 31 березня 2006 року по п. 4 ст. 40 КЗпроП України незаконним.
Змінено формулювання та дати звільнення ОСОБА_2 з роботи і визнано, що він звільнений з роботи 21 вересня 2006 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпроП України.
Зобов`язано ПП «Юрдинастія» внести в трудову книжку ОСОБА_2 відповідні записи.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
ПП «Юрдинастія» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення або направити справу на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги її доводи та заперечення стосовно прийняття на роботу ОСОБА_2 30 березня 2006 року дійсно на постійну роботу, однак ні 30 ні 31 березня 2006 року на роботу він не вийшов і був звільнений за прогули. Копія наказу йому була направлена. З червня 2006 року ОСОБА_2 працював на її підприємстві тільки згідно разових договорів. По цих договорах отримав аванси, але жодної справи до кінця не довів.
Його діями причинено шкоду підприємству і моральну шкоду їй.
Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовів ПП «Юрдинастія» та ОСОБА_1 суд першої інстанції обгрунтовано виходив з тих обставин, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України надані відповідні докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 30 березня 2006 року ОСОБА_2 на постійну роботу було прийнято за трудовим договором до ПП «Юрдинастія» на посаду юрисконсульта.
31 березня 2006 року його звільнено по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули саме в ці дні, тобто, 30 та 31 березня 2006 року.
Звільнення проведено з порушенням вимог ст.ст. 40 п. 4; 149 КЗпроП України. Будь-яких доказів на наявність прогулу у ці дні ОСОБА_1 не надано; письмові пояснення про причину відсутності (у разі її наявності) у ОСОБА_2 не відбирались.
Як пояснила у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 письмові пояснення не відбирались, оскільки зв'язатись з ОСОБА_2 у цей час вона не змогла, а оскільки 31.03 - кінець кварталу, то вона повинна була давати звітність, у тому числі і стосовно того чи є у ПП «Юрдинастія» такий працівник як ОСОБА_2 Не знаючи причин його відсутності на свій розсуд вона видала наказ про його звільнення за прогули.
Факт роботи ОСОБА_2 постійно згідно трудового договору без здійснення прогулу з 30 березня і по 21 вересня 2006 року підтверджується заявою позивача про прийом на роботу, наказом про його прийняття на роботу, укладенням трудового контракту; видачею 04.07.2006 року посвідчення на ім`я позивача, що він є юристом ПП «Юрдинастія» з строком дії такого посвідчення до 31.12.2006 року; копіями доручень, виданих відповідачем на ім`я позивача на представлення інтересів інших осіб від імені ПП «Юрдинастія» (т. 3 а.с. 84-93; т. 1 а.с. 5, 6, 7, 9,12, 61-62).
Факт видачі посвідчення та доручень ОСОБА_1 не оспорюється. Її пояснення, що посвідчення було видано тільки для здачі ОСОБА_2 позовних заяв до суду - судовою колегією не приймаються і спростовуються вище вказаними доказами.
Отже, судом достовірно встановлено факт роботи ОСОБА_2 з 30 березня по 21 вересня 2006 року згідно трудового договору без прогулу.
Оскільки ОСОБА_2 подана заява і направлена поштою про звільнення за власним бажанням (т. 1 а.с. 8), то суд обгрунтовано змінив підставу звільнення та дату звільнення, зобов'язавши ОСОБА_1 внести відповідні зміни до трудової книжки.
Що стосується позовних вимог ПП «Юрдинастія» та ОСОБА_1, то рішення суду про відмову у задоволенні цих позовів також відповідає вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки ніяких доказів на причинення матеріальної шкоди підприємству та моральної шкоди ОСОБА_1 не надано.
Сам факт хвороби ОСОБА_1 та звернення ОСОБА_2 з позовом не є підставою для визнання причинення моральної шкоди їй та відшкодування такої шкоди.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304; 307 ч.1 п.1; 308; 313; 315; 317; 319; 325 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
Вірно: суддя -ї