ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року № 2а-910/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Мандзиняк Г.В., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_3 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова звернулась в суд до ОСОБА_3 з позовом про стягнення з нього податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 28740 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 всупереч вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при першій реєстрації в Україні 09.10.2009 року автомобіля марки MERCEDES-BENZ, д.н.з.НОМЕР_2, 1997 року випуску не сплатив податок з власників транспортних засобів. Оскільки на рахунок місцевого бюджету кошти від сплати вказаного податку в розмірі 28740 грн не надійшли, він підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку процесуального правонаступництва Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова замінено на Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова).

Представник позивача Мандзиняк Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позову не визнав. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 дійсно здійснив у грудні 2009 року першу реєстрацію в Україні автомобіля марки MERCEDES-BENZ, д.н.з.НОМЕР_2, 1997 року випуску, сплативши при цьому всі необхідні податки. Квитанції по оплаті не збереглися. Ствердив, що без сплати усіх передбачених чинним законодавством податків реєстрація автомобіля неможлива. У зв'язку із пред'явленням податковим органом позову про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, ОСОБА_3 звертався із заявою до правоохоронних органів на предмет встановлення причини ненадходження до бюджету сплаченого ним податку. Його заява розглянута і приєднана до матеріалів кримінального провадження №12013150060001639. Заперечив вину ОСОБА_3 у тому, що сплачений ним податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не надійшов до бюджету. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_3 30.12.2009 року здійснено першу реєстрацію в Україні транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, д.н.з.НОМЕР_2, 1997 року випуску.

Згідно Розрахунку суми податку з власників наземних транспортних засобів, що підлягає сплаті відповідачем під час здійснення першої реєстрації вказаних транспортних засобів в Україні, сума податку становить 28740 грн.

Згідно довідки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 04.11.2010 р. № 30071/9/19-023/1536 до місцевого бюджету Залізничного району м. Львова від ОСОБА_3 не надходили кошти в сумі 28740 грн як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

На час звернення податкового органу з даним позовом слідчим відділом прокуратури Львівської області була порушена кримінальна справа № 181-0290 щодо службових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 1 статті 365 КК України.

З кримінальної справи № 181-0290 було виділено кримінальну справу №181-0062, порушеної за фактом використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України, а з кримінальної справи №181-0062 - кримінальну справу№181-0311, порушена відносно заступника начальника Львівського ВРЕР УДАІ ГУМВС України у Львівській області за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 364 КК України.

31.05.2013 року СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ ВМС України у Львівській області відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено в єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013150060001674.

05.08.2013 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013150060001674 від 31.05.2013 року об'єднані з матеріалами досудового розслідування №12013150060001639 від 28.05.2013 року.

ОСОБА_3 звернувся до Залізничного РВ ЛМУ ГУ ВМС України у Львівській області з заявою про встановлення обставин ненадходження до бюджету сплачених ним коштів при реєстрації автомобіля, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження №12013150060001639.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

До 01 січня 2011 року принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначалися Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII (далі - Закон № 1251-XII).

Поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів дано у статті 2 цього Закону, під яким слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів згідно пункту 10 статті 14 Закону № 1251-XII належить до загальнодержавних податків.

Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII (далі - Закон №1963-XII), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювався податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Відповідно до статті 1 Закону №1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до статті 2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Відповідно до статті 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1963-XII вказаний вид податку сплачувався фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. При цьому сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками встановленими цим Законом.

Відповідно до частини четвертої цієї статті фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

В той же час, згідно частини 6 статті 5 Закону №1963-XII і, у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, від 07.09.1998 р. № 1388 (далі - Порядок).

Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю, в числі іншого, за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після.

З матеріалів справи слідує, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 28740 грн при реєстрації транспортних засобів на ОСОБА_3 до бюджету не надійшов.

Виходячи із вимог законодавства, яке на момент виникнення спірних правовідносин регулювало питання сплати податку з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів (частини 6 статті 5 Закону №1963-XII та пунктів 3, 8 Порядку), та ураховуючи звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів з заявою про встановлення обставин ненадходження до бюджету сплачених ним коштів при реєстрації автомобіля, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження №12013150060001639, суд дійшов переконання, що реєстрація на ім'я ОСОБА_3 транспортних засобів відбулася після перевірки посадовими особами Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області сплати особою необхідних платежів, в тому числі податку з власників транспортних засобів, після чого у встановленому порядку про це були зроблені відповідні відмітки на заяві.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що першій реєстрації в Україні транспортного засобу на ім'я ОСОБА_3 передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, що спростовує доводи податкового органу про відсутність сплати податку.

Стосовно доводів позивача про те, що податок з власників транспортних засобів на загальну суму 28740 грн не надійшов на рахунок відповідного місцевого бюджету, то суд звертає увагу на те, що поняття «сплата податку» та «надходження коштів на рахунок» не є тотожними поняттями. Сплата податку є обов'язком платника податку, а надходження коштів на рахунок є результатом діяльності установ, які в установленому законом порядку уповноважені на здійснення діяльності у сфері обігу грошових коштів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2014 року.