ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 922/2661/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - Козака Н.В. довіреність №14-174 від 24 червня 2014 року;

відповідача - Ващенко Т.Д. довіреність №38-4055/391 від 27 жовтня 2010 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" (позивач), звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", суми основного боргу у розмірі 144 824 043,38 грн., пені у розмірі 16 505 095,59 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 9 838 085,01 грн. та три відсотки річних у розмірі 3 670439,49 грн., загалом 174840663,47 грн. Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

14 липня 2014 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 23993), в якому відповідач визнає заборгованість за договором, але надає клопотання про зменшення штрафних санкцій на 86,4 %. Своє клопотання відповідач обґрунтовує скрутним фінансовим становищем підприємства та надав довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію, довідку про процентне відношення відпущеної теплової енергії у 2013 році, довідку про заборгованість державного бюджету з різниці в тарифах, довідку про реструктуризовану заборгованість, копію балансу. Надані документи прийняті та долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14 липня 2014 року оголошувалась перерва до 11 серпня 2014 року о 12:20.

Присутній представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог за вх.№ 27758, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 144102476,85 грн., пеню у розмірі 18 609 325,38 грн., 3% річних у розмірі 4 298 173,56 грн. та суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 17 279538,40 грн., а всього 184 289 514,19 грн. та відшкодувати позивачу судові витрати.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка надана до суду та просив позов задовольнити та надав заперечення на відзив щодо зменшення неустойки за вх. № 27757, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні суму основного боргу визнає та просить зменшити розмір штрафних санкцій на 86,4 %.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) був укладений Договір № 13/2991-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - договір).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками, а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно до п. 1.2. договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 110560 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1. договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 439 835 405,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 22.01.2014 року за січень на суму 93922489,22 грн., від 22.01.2014 року за лютий на суму 82 099 063,40 грн., від 22.01.2014 року за березень на суму 75289 754,18 грн., від 22.01.2014 р. за квітень на суму 32 617 383,62 грн., від 22.01.2014 р. за травень на суму 2 106260,91 грн., від 22.01.2014 р. за червень на суму 1 145 248,68 грн., від 22.01.2014 р. за липень на суму 724566,54 грн., від 31.08.2013 р. за серпень на суму 934372,76 грн., від 30.09.2013 р. на суму 1 483 487,46 грн., від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 29 488 148,59 грн., від 30.11.2013 р. за листопад на суму 45 292 406,44 грн., від 31.12.2013 р. за грудень на суму 74 732 223,98 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №13/2991-БО-32 на купівлю - продаж природного газу від 28.12.2012 року складає 144 827 043,38 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем, відповідно до цього суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 144 827 043,38 грн. основного боргу.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 18 609 325,38 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.05.2014 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 975,6 млн. грн.

На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2013 році 86,4 % від загального обсягу теплової енергії, яка постачається всім категоріям споживачів м. Харкова, споживається населенням. Тарифи для населення на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.06.2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1 186,2 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 728,7 млн. грн., бюджетних установ 331,8 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 96,2 мл. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 29,5 млн. грн.

Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктиризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.06.2014 року сума реструктуризованої заборгованості складає 88,1 млн. грн.

Водночас, фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2014 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків на початок 2014 року становила 737,7 млн. грн., а станом на 31.03.2014 року збільшився і становить 812,5 млн. грн.

За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан та приймаючи до уваги заперечення позивача по справі, вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 304 662,69 грн. В іншій частині вищевказаного клопотання відмовити.

Такої ж позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді аналогічних справ, щодо необхідності врахування інтересів позивача при зменшенні розміру штрафних санкцій: від 08.05.2014 р. у справі №921/185/13-г, від 29.05.2014 р. у справі №921/186/13-г, від 03.06.2014 р. у справі №17/5014/2629/2012, від 25.07.2013 р. у справі №904/1610/13-г, від 06.06.13 р. у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 р. у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 р. у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 р. у справі №5010/1076/2012-2/56, від 30.12.2012 р. у справі №10/5026/1270/2012.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 298 173,56 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 17 279 538,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 298 173,56 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 17 279 538,40 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ч. 3 ст. 551, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем.

2. В іншій частині вищевказаного клопотання відмовити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, п/р 26009010013856 у АТ Банк "Золоті ворота", МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, п/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 00032129) суму основного боргу у розмірі 144102476,85 грн., пеню у розмірі 9 304 662,69 грн., 3% річних у розмірі 4 298 173,56 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 17 279 538,40 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний