Справа № 2-9494\07
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2008 р. м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Сидорука Є.І.
при секретарі Щудло М. О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИВ:
Відповідач у судове засідання повторно не з»явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяви про відкладення розгнляду справи не подав.
За заявою відповідача, суд рахує провести розгляд за наявністю матеріалів справи, з постановлениям заочного рішення.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідачка в квітні та листопада 2007 року неодноразово висловлювала публічно в її адресу образи, прокляття та погрози, а саме, що вона являється « аферисткою», «жаднюгою» , « сукою», « хворою», «дурочкою», «жабою» та « проституткою», а також втручалась в її особисте життя про те» з ким вона спить, та її відносини з батьком дитини, що її дитина від якогось київського коханця, що вона шантажує свого батька». Вказаними образами порушуються її немайнові права, а саме на повагу до гідності та честі.
Вказаними образами її завдано моральну шкода, яка виразилася в приниженні її честі, гідності, ділової репутації.
Просить суд, стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в квітні, жовтні-листопади 2007 року, ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні по вул. Кн. Романа, 6 в м. Рівне з участю свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 LA. та ОСОБА_6, висловила образи, а саме те, що позивачка є «аферисткою», «жаднюгою», «сукою», «проституткою», «хворою», «дурочкою», «жабою», а також втручалась в особисте життя позивачки про те, « з ким вона спить, та її відносини з батьком дитини, що дитина у неї від якогось київського коханця, вона шантажує батька своєї дитини».
Відповідно до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Стаття ст. 14 Закону України " Про інформацію" визначає: " поширення інформації" - це розповсюдження, обнародування, реалізація, у втсановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Тобто поширення інформації - це доведення її до відома третьої особи будь-яким способом, за умови здатності сприйняття останньою її змісту. При цьому не має значення форма поширення інформації, головне, щоб ця інформація була сприйнята іншими третіми особами.
Згідно ст. 28 Конституції України - коже має право на повагу до його гідності.
Згідно ст. 200 ЦК України - інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали мабо мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб"єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Як слідує з ст. 201 ЦК України - особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є : здоров"я, життя , честь, гідність і ділова репутація, ім"я ( найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Як слідує з п.3 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 року " Про застосування судами законодавства, що регулює захист, честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" - при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ЦК України, суди повинні з"ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред"ялений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення і характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також ів іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 повідомляючи вищевказану інформацію в приміщенні по вул. Кн. Романа, 6 в м. Рівне , де було невизначене число осіб, висловлювала відомості, що відносяться на адресу позивачки, і вказана інформація сприймалась посторонніми особами , а саме свідками ОСОБА_4, ОСОБА_6ОСОБА_5, які підтвердили у судовому засіданні даний факт.
Суд рахує, що вищевказана інформація сформульована з достатньою чіткістю, що давала змогу особам, що її отримували самостійно передбачити наслідки, які може спричинити діями ОСОБА_3
Як слідує з п. 17 Пленуму Верховного суду України " Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 року № 7 з подальшими змінами - відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред"явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підстві яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги ізаперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відоезаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаєьбся як на підстві своїх вимог або заперечень, крім , випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства , передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права - на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві.
Крім того, ст. 8 Конвенції у першій частині встановлює права на повагу до приватного життя, сімейного життя, житла і таємниці кореспонденції.
Суд приходить до висновку, що інформація адресована на адресу позивача носить образливий характер, не відповідають дійсності, порочить честь і гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 Доказів підставності висловів на адресу позивача відповідач до суду не надав.
Суд рахує, що інформація поширена відповідачем є відверто образливою, та невідповідає дійсності, через що правило ч. 1 ст. 47-1 Закону України " Про інформацію" щодо непідсудності "оціночних суджень" в даному випадку розповсюджуваними бути не можуть. В даному випадку вказані факти поширені з метою принизити особу.
Відповідно до ст. 5 Закону України " Про інформацію" - одним з з принципів інформаційних відносин є об'єктивність інформації. Реалізація зазначеного принципу стосовно оціночних суджень має мати наслідком їх підставність. Зазначено правило, однак, не поширюється на безпідставну критику та ще й з елементами образи, як це мало місце в даному разі.
Доказів незаперечності фактів відповідач до суду не надав , через що суд не вважає її дії добросовісними і такими, що відповідають ст. 5 Закону України " Про інформацію".
До відомостей, що порочать особу і можуть спростовуватися, слід відносити інформацію про особу або певні факти, дані, які принижують честь, гідність та ділову репутацію особи перед громадкістю чи окремими громадянами з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття, принципів людської моралі і не відповідають дійсності чи неправдиво викладені.
Відповідно до ч.1 ст. 47-1 Закону України " Про інформацію" ніхто не може бути притягнутим до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Проте, ч.2 названої статті вказаний правовий режим не розповсюджує на вислови, що мають характер образи або наклепу.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України - кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе членів сім"ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно ст. 277 ЦК України - фізична особам, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї ( або) членів її сім"ї інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь , а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання фактів, адресованих на ім»я ОСОБА_1, а судом встановлено, що вказана інформація була адресована в сторону позивача є образливими та такою, яку необхідно спростувати, так як не відповідає дійсності.
Згідно ст. 280 ЦК України - якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та ( або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України та Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайновогно характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження актимвного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір грошового відкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд рахує, що інформація , яка була адресована на ім»я позивача морально пригнітила її і створила дискомфорт у спілкуванні з клі, єнтами що завдало позивачу моральних та душевних страждань і переживань.
При задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з принципів справедливості і розумност і рахує, що з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 32 Конституції України, ст. 15, 23, 200, 201, 277, 280 ЦК України, ст. ст. 5, 14, 47, 47-1, 49, Закону України « Про інформацію», керуючись ст. . ст. 10, 57, 59, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 296, 88 ЦПК, суд, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_7 Андріївни задовольнити частково.
Визнати інформацію про те, що ОСОБА_1 є « аферисткою», жаднюгою», «сука», «хвора» «дурочка» , «жаба», « проститутка», а також поширення ОСОБА_3 інформації про втручання її в особисте життя ОСОБА_1 про те, « з ким вона спить, та її відносини з батьком дитини, шляхом поширення інформації про те, що дитина у неї від якогось київського коханця та, що ОСОБА_1 шантажує батька своєї дитини» такою, що не відповідає дійсності.
Зобов»язати ОСОБА_3 спростувати інформацію в нежитловому приміщенні по вул. Кн. Романа, 6 в м. Рівне з участю свідків ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_5 LA. про те, що ОСОБА_1 не є « аферисткою», жаднюгою», «сука», «хвора» «дурочка» , «жаба», « проститутка», а також інформацію про втручання ОСОБА_3 в особисте життя ОСОБА_1 про те, « з ким вона спить, та її відносини з батьком дитини, що дитина у неї від якогось київського коханця та, що ОСОБА_1 шантажує батька своєї дитини «.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати у виді судового збору у сумі 500 грн. та витрати на ІТЗ при розгляді цивільної справи у сумі 30 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, яке його ухвалив , за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подно протягом десяти днів з моменту отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.