У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання існуючого розташування меж між земельними ділянками домоволодінь, -

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2008 року і постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені: визнано існуюче розташування меж між ділянками домоволодінь, розташованих у АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3. і по АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправильно дав оцінку доказам стосовно того, що відповідач дійсно перешкоджав позивачу у користуванні належною йому власністю, а саме те, що безпідставно відмовився підписати акт погодження меж.

Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на той факт, що на час подання позову ОСОБА_3 не був власником житлового будинку, а також користувачем земельної ділянки, а тому відповідно до ст. 3 ЦПК України не мав права звертатися до суду.

Також, як вказує апелянт, судом при винесенні рішення порушені вимоги ст. 118 ЗК України , яка передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами і зазначає, що, як вбачається з даної статті, дозвіл на розробку проекту відведення, до якого долучається акт погодження меж, надається лише користувачу земельної ділянки після його особистого звернення і розгляду його заяви відповідно до чинного законодавства і тільки після отримання дозволу складається акт погодження меж суміжних земельних ділянок. Як зазначає апелянт, в матеріалах справи немає жодного посилання на те, що позивачем було отримано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Одним із доводів апеляційної скарги є те, що судом при винесенні рішення не враховані положення ч. 4 ст. 334 ЦК України, відповідно до якої моментом набуття права власності за договором відчуження майна вважається момент державної реєстрації, але право власності у позивача виникло лише 22 листопада 2007 року, тобто вже після звернення до суду.

         Вислухавши суддю-доповідача, пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а  доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

 Як вбачається з матеріалів справи, підставою для пред”явлення позову ОСОБА_3, було те що між сторонами які є суміжними землекористувачами  склався порядок користування земельними ділянками, однак при погодженні зовнішніх меж земельної ділянки позивача, відмовився відповідач підписати акт погодження меж, хоча ніяких претензій щодо користування земельною ділянкою між сторонами ніколи не виникало.

          Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 849 від 21.08.2008 року, відповідно до якого фактично існуючий порядок  землекористування, який на момент проведення експертизи склався між співвласниками, відповідає правовстановлюючим документам, встановлені межі між суміжними земельними ділянками також відповідають правовстановлюючим документам.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 є власником 3/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 22.10.2007 року (а.с. 18).

ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_2

          Домоволодіння з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 622 кв.м, а домоволодіння по АДРЕСА_2 - на земельній ділянці 394 кв.м і між сторонами склався порядок землекористування, підстав для зміни якого в судовому засіданні не встановлено.

          З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.08.2008 року вбачається, що фактично існуючий порядок землекористування, який на момент проведення експертизи склався між співвласниками відповідає правовстановлюючим документам, а межі землекористування між суміжними земельними ділянками встановлені відповідно до правовстановлюючих документів.

           Виходячи із обставин якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, та їх змісту, для захисту своїх земельних прав, суд обґрунтовано прийшов до висновку що такі права позивача порушуються і виходячи із встановлених обставин позов задовольнив. 

          Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач на момент подачі позову до суду не був власником житлового будинку, а також користувачем земельної ділянки не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки відповідно до договору дарування ОСОБА_3. набув права власності на частину домоволодіння та земельну ділянку 22 жовтня 2007 року, а з позовом звернувся 31 жовтня 2007 року , державна реєстрація зазначеного договору про відчуження майна була проведена  Чернігівським МБТІ  22.11. 2007р.( ас.68),  а рішення суду після закінчення судового розгляду ухвалене 14.11. 2008р. Виходячи із зазначеного, що при ухваленні рішення суд встановив, що  між сторонами наявний матеріально- правовий спір,   та що позивач захищає належне йому право на землю, доводи апеляційної скарги що ОСОБА_3., не мав права звертатися до суду за захистом,  є безпідставними.

Інші доводи  апеляційної скарги виходячи із змісту позовних вимог та предмету доказування у справі не є суттєвими, і не дають підстав для  висновку про неправильне застосування судом  першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 

Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення  Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2008 року - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                Головуючий:                                              Судді: