ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 922/3736/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Вороні В.С.,

за участю прокурора - Кондратюк Н.А.

представників:

1-го позивача - Лук’янчук І.В.

2-го позивача - Ломая Л.В.

відповідача - Іващенко О.Б., Тиха Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №1370Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, та Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до Харківського спеціалізованого будівельно-монтажного управління Публічного акціонерного товариства "Млинмонтаж", м. Харків,

про стягнення збитків у сумі 1661815,13 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського спеціалізованого будівельно-монтажного управління Публічного акціонерного товариства "Млинмонтаж", в якій просив стягнути з відповідача 1661815,13 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2013 року у справі №922/3736/13 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року у справі № 922/3736/13 (судді Сіверін В.І., Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2013 року у справі №922/3736/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 11 березня 2014 року у справі №922/3736/13 рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року у справі № 922/3736/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Харківської області посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що факт заподіяння шкоди було виявлено перевіркою Держекоінспекції, за результатами якої встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Також вказує на те, що шкода завдана державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства не відшкодована. В свою чергу, вина службових осіб відповідача підтверджується матеріалами, які додані до позовної заяви.

Перший позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, а оскаржуване рішення вважає прийнятим з порушенням норм матеріального права. Перший позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Другий позивач також підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, просив її задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 скасувати.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що прокурором та позивачами не було доведено наявність вини відповідача, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою. Відповідач просить рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи заступника прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 17 по 20 квітня 2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було проведено позапланову перевірку ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" щодо дотримання вимог Закону України «Про відходи».

В результаті перевірки встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8, на якій здійснює свою діяльність відповідач, розміщено відходи I класу небезпеки - люмінесцентні лампи, III класу небезпеки - лампи розжарювання відпрацьовані, IV класу небезпеки - тверді побутові відходи, сміття з території, за відсутності відповідних дозволів та лімітів на розміщення відходів.

Також перевіркою встановлено, що первинний облік утворення, збору, зберігання та руху відходів по формі № 1-ВТ, що утворюються, зберігаються та видаляються підприємством, не ведеться, статистична звітність по формі № 1-відходи не здається.

Крім того, в ході перевірки виявлено розміщення будівельних та твердих побутових відходів на відкритій земельній ділянці загальною площею 175,74 кв.м., що зафіксовано відповідним актом обстеження засміченої земельної ділянки від 17.04.2012 р. № 366/09-18 засм1.

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог Закону України «Про відходи» від 17-20.04.2012 р. (т.І а.с. 30-31).

17 квітня 2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт обстеження засміченої земельної ділянки №366/09-18-засм1, яким встановлено розміщення двох смітників будівельних та побутових відходів на відкритому ґрунті (т.І а.с. 26-27).

Приписом Державної екологічної інспекції в Харківській області від 24.04.2012 року №03-27/92, зобов'язано відповідача ліквідувати виявлені смітники та не допускати їх утворення на території підприємства (т.І а.с.138-139).

Державною екологічною інспекцією в Харківській області на підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" було здійснено розрахунки шкоди по засміченню території ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8, відповідно до яких розмір збитку складає 1540352,55 грн. та 121462,58 грн. (т.І а.с.109, 117).

В подальшому, Державною екологічною інспекцією в Харківській області на адресу ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" було направлено претензії №115 та №116 від 03.05.2012 року, в яких відповідачу запропоновано відшкодувати шкоду в розмірі 1540352,55 грн. та 121462,58 грн. (т.І а.с.105-108).

Як стверджує прокурор, відповідач заподіяв державі шкоду внаслідок засмічення земельних ресурсів в розмірі 1661815,13 грн., яку не було відшкодовано, що є підставою для захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області в судовому порядку.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними твердженнями та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

Пунктом 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 21.10.1997 року, передбачено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах земель внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевим радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до пункту „з" статті 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор обґрунтовує спричинення відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу актом перевірки дотримання вимог Закону України «Про відходи» від 17-20.04.2012 року, актом обстеження засміченої земельної ділянки №366/09-18-засм1 від 17.04.2012 року та приписом Державної екологічної інспекції в Харківській області від 24.04.2012 року №03-27/92.

Однак, у відповідності до п. 4.17 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 №264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533.

Пунктом 2.1. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 №264, також передбачено, що при вчиненні громадянами і посадовими особами адміністративних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища уповноважені на те посадові особи органів Мінприроди та громадські інспектори з охорони довкілля згідно зі статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме статтею 52, передбачена адміністративна відповідальність за псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель.

Відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 52 КУпАП, не входить до переліку правопорушень зазначених в статті 258 того ж Кодексу, а тому для підтвердження виявлення уповноваженими органами порушення вимог природоохоронного законодавства мав бути складений протокол про адміністративне правопорушення.

До того ж, згідно із ч. 3 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, в будь-якому випадку при виявленні адміністративного правопорушення має бути складено або протокол про адміністративне правопорушення, або винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, які відповідач зміг би оскаржити до суду. Оскільки статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однак, матеріали справи не містять ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані постанови у справі про адміністративне правопорушення якими б підтверджувався факт вчинення відповідачем адміністративного правопорушення передбаченого статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення чи притягнення його до адміністративної відповідальності.

Проте, якщо в діях особи є склад адміністративно-правової відповідальності, то державний орган, до компетенції якого входить виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності такої особи, зобов'язаний вчинити дії по притягненню особи до адміністративної відповідальності. При цьому, у державного органу існує саме обов'язок по притягненню до адміністративної відповідальності, а не право, як помилково вважають прокурор та позивачі по справі.

Державна екологічна інспекція в Харківській області, не склавши та не надавши до матеріалів даної справи будь-яких процесуальних документів щодо адміністративної справи стосовно відповідача, позбавила останнього можливості під час розгляду справи про адміністративне правопорушення довести відсутність протиправної поведінки.

Колегія суддів, звертає увагу, що при таких обставинах докази притягнення особи, в діях якої є склад адміністративної відповідальності, до адміністративної відповідальності є обов'язковими, і тільки такі докази у спірних правовідносинах є допустимими та належними доказами наявності в діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків.

За змістом ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

В матеріалах справи міститься висновок про інженерно-гідрогеологічні умови виробничої території ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8, який містить рекомендації ДП «Український державний головний науководослідний і виробничий інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань» щодо поліпшення стану цієї території (т.ІІ а.с.91-104).

Відповідач, враховуючи рекомендації надані у висновоку, привів заболочену територію підприємства в задовільний стан шляхом її закладування будівельними відходами у вигляді піску, щебеня, цегли та іншими матеріалами.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Прокурор та позивачі стверджували, що відповідач, розмістивши будівельні та побутові відходи без наявності спеціального дозволу та зберігаючи їх на території власного підприємства, порушив вимоги статті 17 Закону України „Про відходи" та статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідальність за ці правопорушення передбачена ст. 42 Закону України "Про відходи". Однак, зазначеною нормою встановлено, що відповідальність настає за порушення, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Таким чином, відповідальність за вищевказані правопорушення можлива лише за наявності завданої шкоди у вигляді забруднення навколишнього природного середовища або наявності можливості завдання такої шкоди.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Шкода є однією із загальних умов виникнення зобов'язання з її відшкодування.

Ознаки шкоди завданої в результаті засмічення земель надано в пункті 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, відповідно до якого землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Тобто, обов'язковими негативними наслідками є не тільки наявність на поверхні ґрунту сторонніх предметів, сміття, але і забруднення або загроза забруднення навколишнього природного середовища.

Матеріали справи не містять доказів забруднення або загрози забруднення навколишнього природного середовища відповідачем, внаслідок наявності на території ХСБМУ ПАТ "Млинмонтаж" за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 8, сторонніх предметів і матеріалів, а також сміття без відповідних дозволів. Прокурором та позивачами таких доказів суду надано не було.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача та завдання ним шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Наступним елементом цивільно-правової відповідальності є причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, який полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Враховуючи, недоведеність вчинення протиправної поведінки відповідачем, а також недоведеність завдання ним шкоди навколишньому природному середовищу, відсутні правові підстави стверджувати про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Крім того, також має бути доведена вина особи, яка, як вважає прокурор та позивачі, заподіяла шкоду. У цивільно-правовому розумінні вина полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди.

Колегія суддів, на підставі наявних матеріалів справи та норм чинного законодавства, вважає, що прокурор та позивачі не довели наявність в діях відповідача вини, яка також є однією з обов'язкових умов для відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розміри шкоди, відповідно до пункту 5.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Як було встановлено вище, матеріали справи не містять ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів спричинення державі збитків внаслідок винних дій відповідача в розмірі заявлених позовних вимог, оскільки не надав суду належних доказів на підтвердження цього факту, тому відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в позовній заяві прокурор просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету України р/р 31518921700002 УДК у м. Харкові код ЄДРПОУ УДК 24134490, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, символ звітності 921, для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», збиток, заподіяний державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 1661815,13 грн.

Згідно з абзацом четвертим ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, у разі доведення прокурором та позивачами завдання шкоди навколишньому природному середовищу, вона мала б бути стягнута до Державного бюджету України, до бюджету Харківської області та до бюджету міста Харкова.

Однак, прокурор при визначенні одержувача коштів в розмірі 1661815,13 грн. не дотримався вищевказаних вимог законодавства щодо розподілу зазначеного стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області та вважає, що твердження заступника прокурора, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, ухвалене ним рішення є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені, в оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року у справі №922/3736/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 12 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.