ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2014 р. Справа № 922/1515/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
при секретарі - Мальченко О.О.,
за участю представників:
позивача - Бідний Б.Т. за довіреністю від 14.11.2013р. №09-4871, Спасибо В.В. за довіреністю від 14.11.2013р. №09-4870;
1-го відповідача - Зубрич Д.О. за довіреністю від 30.12.2013р. №06/3931;
2-го відповідача - Станішевський І.С. за довіреністю від 13.05.2014р. №14-125,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх. 1910Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014р. у справі №922/1515/14
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
до 1-го відповідача Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків ,
до 2-го відповідача Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,
про визнання права на використання придбаного газу
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2014р. (суддя Суслова В.В.) позов задоволено; визнано за Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" право на використання придбаного за договором № 06/11-15 ТЕ від 29.09.11р. природного газу для виробництва теплової енергії населенню, в наступних обсягах: за період з 01 по 30 вересня 2012 р. - в обсязі 19 844,430 тис. м. куб.; за період з 01 по 31 жовтня 2012 р. - в обсязі 45 682,847 тис. м. куб.; за період з 01 по 30 листопада 2012 р. - в обсязі 75 664,845 тис. м. куб.;за період з 01 по 31 грудня 2012 р. - в обсязі 108 797,593 тис. м. куб.; визнано за Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" право на використання придбаного за договором № 1876-БО від 11.07.12 р. природного газу для виробництва теплової енергії бюджетним організаціям та установам та іншим споживачам, в наступних обсягах: за період з 01 по 30 вересня 2012р. - в обсязі 384,632 тис. м. куб.; за період з 01 по 31 жовтня 2012 р. - в обсязі 3 311,335 тис. м. куб.; за період з 01 по 30 листопада 2012 р. - в обсязі 11 672,028 тис. м. куб.; за період з 01 по 31 грудня 2012 р. - в обсязі 19 388,100 тис. м. куб.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що витрати на придбання газу для вироблення теплової енергії включаються до прямих витрат на її виробництво, планової собівартості теплової енергії і входять до затверджених тарифів на неї, тому витрати теплової енергії враховуються при визначені загального обсягу її виробництва для відповідних споживачів.
Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014р. у справі №922/1515/14 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги 2-й відповідач посилається на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає закону, а місцевий господарський суд, зазначаючи у резолютивній частині рішення факт передання природного газу в певний період часу, допустив втручанням в господарську діяльність суб'єкта підприємницької діяльності, чим порушив приписи ст. 3 Цивільного кодексу України та ст. 6 Господарського кодексу України.
Розпорядженням секретаря судової палати №2 від 06.08.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В.
У судовому засіданні 06.08.2014р. представник 2-го відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 24.06.2014р. скасувати.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Представник 1-го відповідача підтримав апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
29.09.2011р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладений договір на купівлю-продаж природного газу від 29.09.2011р. № 06/11-15ТЕ (а.с. 25-30).
Пунктом 1.1 договору продавець (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») зобов'язався передати у власність покупцю (КП «Харківські теплові мережі») у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей газ на умовах договору.
Відповідно до п. 11.1 договору строк дії договору встановлений в частині реалізації газу - з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Пунктом 1.2 договору визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається населенням і релігійними організаціями.
Пунктом 3.1 передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючий арматурі покупця і право власності на газ переходить від до позивача в пунктах приймання-передачі.
Окремим обов'язком, передбаченим пунктом 3.1.1 Договору є обов'язок покупця укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (надалі - газотранспортне підприємство) в пунктах приймання-передачі газу. Про укладення такої угоди покупець повідомляє продавця протягом 3 днів з дати її укладення.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місті продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Також, сторони в п.3.4 Договору передбачили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
При цьому, умовою п. 4.1 Договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця і відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів».
Між НАК «Нафтогаз України» та КП «Харківські теплові мережі» укладений договір від 11.07.2012р. № 1876-БО про купівлю-продаж природного газу (а.с. 31-36). Умови даного договору є переважно ідентичними умовам № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011р., за винятком наступних умов.
Пунктом 1.2 договору вищезазначеного договору встановлено, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Пунктом 11.1 визначений строк дії вищезазначеного договору, а саме в частині реалізації газу - з 01 серпня 2012р. до 31 грудня 2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Відрізняються також ціна і кількість природного газу, що має постачатися за договором № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011р. та за договором № 1876-БО від 11.07.2012р.
Відповідно до п. 5.2 договору №06/11-15 ТЕ від 29.09.2011р. ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки за затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20грн.
Відповідно до п. 5.2 договору 1876-БО від 11.07.2012р. ціна за 1000куб. м. становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ -366,72 грн. до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.
На виконання умов договорів № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011р. та № 1876-БО від 11.07.2012р., КП «Харківські теплові мережі» уклало з Публічним акціонерним товариством «Харківміськгаз» технічну угоду про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами від 01.09.2012р. (а.с. 37-39).
Пунктом 1.1 передбачено, що ПАТ «Харківміськгаз» зобов'язується здійснювати транспортування природного газу газорозподільними мережами до місця передачі КП «Харківські теплові мережі» на вході в газову мережу КП «Харківські теплові мережі». КП «Харківські теплові мережі» зобов'язується прийняти природний газ та виконувати інші обов'язки, передбачені цією технічною угодою.
П.п. 2.2.2 технічної угоди встановлено, що укладений договір на постачання газу, у якому передбачено порядок обліку, обмеження (припинення) транспортування газу, а також порядок доступу представника 1-го відповідача до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу на території об'єктів позивача. Копії договору на постачання газу надається 1-му відповідачу.
Пунктом 2.3 технічної угоди передбачено, що ПАТ «Харківміськгаз» транспортує газ у загальному потоці газу від пунктів прийому-передачі газу ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених оператором.
Як вбачається зі звіту про обсяги транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами і нормативні технологічні витрати теплової енергії з розрахунків перерахування обсягу теплової енергії в обсяг газу, використаного на її вироблення для населення та релігійним організаціям котельнями теплогенеруючого підприємства КП "Харківські теплові мережі"; з розрахунків перерахування обсягу теплової енергії "Теплоелектроцентраль-3" (підприємство КП "Харківські теплові мережі") в обсяг газу, використаного на її вироблення для населення та релігійним організаціям (а.с. 126), що з газу, отриманого позивачем за договорами №06/11-15 ТЕ та №1876-БО, протягом вересня 2012 року - грудня 2012 року вироблені такі обсяги теплової енергії:
- у вересні 2012року: для населення - 155191,2 Гкал.; для релігійних організацій - 0,0 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 0,0 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 3010,6 Гкал.;
- у жовтні 2012 року: для населення - 348408,7 Гкал.; для релігійних організацій - 16,0 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків -10,8Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 25288,4Гкал.;
- у листопаді 2012 року: для населення - 583294,9 Гкал.; для релігійних організацій - 133,8 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 84,5Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 90525,9Гкал.;
- у грудні 2012 року: для населення - 822225,3Гкал.; для релігійних організацій -28,9 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 187,5 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 147447,3Гкал.
Крім того, в матеріалах справи містяться звіти про обсяги транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами і нормативні технологічні витрати теплової енергії за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, що свідчать про те, що протягом вересня-грудня 2012 року включно при виробництві теплової енергії на технологічні потреби котелень були витрачені наступні її обсяги:
- у вересні 2012 року: для населення - 3028,8 Гкал.; для релігійних організацій - 0,0 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 0,0 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 58,3 Гкал.;
- у жовтні 2012 року: для населення - 4146,9 Гкал.; для релігійних організацій -0,2 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків -0,1 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 270,6 Гкал.;
- у листопаді 2012 року: для населення - 8950,8 Гкал.; для релігійних організацій - 2,3 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 0,3 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 1058,7 Гкал.;
- у грудні 2012 року: для населення - 6616,0 Гкал.; для релігійних організацій - 0,0 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 1,0 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 926,7 Гкал.
Крім того зі звітів про обсяги транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами і нормативні технологічні витрати теплової енергії за вересень - грудень 2012 року включно, а також загальновиробничі норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2012 рік КП "Харківські теплові мережі" вбачається, що втрати теплової енергії в теплових мережах склали:
- за вересень 2012 року: для населення - 20679,3 Гкал.; для релігійних організацій - 0,0 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 0,0 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 403,0 Гкал.;
- за жовтень 2012 року: для населення - 80929,5Гкал.; для релігійних організацій - 3,5 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 2,4 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів -6024,6 Гкал.;
- за листопад 2012 року: для населення -83356,0 Гкал.; для релігійних організацій - 18,3 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 14,6 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 13795,3 Гкал.;
- за грудень 2012 року: для населення -108422,7 Гкал.; для релігійних організацій - 4,5 Гкал.; для національних творчих спілок та їх регіональних осередків - 26,3 Гкал.; для бюджетних установ та організацій та інших споживачів - 20246,4 Гкал.
На виконання вимог укладених договорів позивачем були відправлені на адресу 2-го відповідача за кожний з звітних місяців вересень-грудень 2012 року включно наступні пакети документів: Акт приймання-передачі природного газу по договору № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011року; розрахунок перерахування обсягу теплової енергії в обсягу газу, використаного на її вироблення для населення та релігійним організаціям котельними теплогенеруючого підприємства КП "Харківські теплові мережі"; розрахунок перерахування обсягу теплової енергії "Теплоенергоцентраль-3" (підприємство КП "Харківські теплові мережі") в обсяг газу, використаного на її вироблення для населення та релігійним організаціям; Акт приймання-передачі природного газу по договору № 1876-БО від 11.07.2012 року; Акт приймання-передачі природного газу (а.с. 60-83).
Ці пакети документів направлені позивачем на адресу 2-го відповідача листами № 23-4142 від 05.10.2012 р. (а.с. 60), № 23-4700 від 13.11.2012р. (а.с. 66), № 23-5046 від 06.12.2012р. (а.с. 72), № 23-67 від 09.01.2013р (а.с. 78).
НАК «Нафтогаз Україна» надіслала КП «Харківські теплові мережі» листа, в якому зазначено: "Як свідчить проведений аналіз, теплопостачальними підприємствами при оформленні фактично спожитих обсягів природного газу, до використаного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням включаються обсяги газу, використані для компенсації втрат теплової енергії та вироблення теплової енергії для власних потреб теплопостачальних підприємств. Цим самим грубо порушуються вимоги наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення у разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів". В зв'язку з цим надсилаємо акти приймання-передачі природного газу, спожитого у вересні та жовтні 2012 року, складені відповідно до обсягів газу, необхідних для виробництва теплової енергії виключно для потреб населення."
Як вбачається з матеріалів справи, до листа були додані наступні не підписані відповідачем документи: Акт приймання-передачі природного газу по договору № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 року за вересень 2012 року у 3-х примірниках; Акт приймання-передачі природного газу по договору № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 року за жовтень 2012 року у 3-х примірниках; Акт приймання-передачі природного газу по договору № 1876-БО від 11.07.2012 року за вересень 2012 року у 3-х примірниках; Акт приймання-передачі природного газу по договору № 1876-БО від 11.07.2012 року за жовтень 2012 року у 3-х примірниках.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист 2-го відповідача № 26-357/1.2-13 від 22.01.2013р., зміст якого аналогічний змісту листа № 26-6712/1.2-12 від 03.12.2012 року. До листа № 26-357/1.2-13 від 22.01.2013р. додані не підписані 2-м відповідачем: Акт приймання-передачі природного газу по договору № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011р. за грудень 2012 року у 3-х прим.; Акт приймання-передачі природного газу по договору № 1876-БО від 11.07.2012р. за грудень 2012 року у 3-х примірниках.
З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що невизнання відповідачами наявності суб'єктивного цивільного права у КП «Харківські теплові мережі» (саме, права на використання придбаного природного газу) не спричиняється шкода цьому суб'єктивного праву, але створена невпевненість у правовому статусі КП «Харківські теплові мережі» як носія суб'єктивного права. Тому, КП «Харківські теплові мережі» звернулось з позовом до господарського суд першої інстанції з вимогою визнати за позивачем право на використання придбаного за укладеними договорами природного газу для виробництва теплової енергії населенню, бюджетним організаціям та установам та іншим споживачам.
Господарський суд Харківської області 24.06.2014р. виніс оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить, з огляду на наступне.
Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином, право власності та право розпорядження майном є двома різними цивільними правами, яке може випливати як з титульного права власності, так і з інших титульних прав, наприклад, права іпотеки, права застави та інше.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Тарифом (ціною) на теплову енергію є грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно з ст. 4 вказаного Закону України проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Відповідно до ст. 10 даного Закону до повноважень Кабінету Міністрів України, серед іншого, належить розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.
Статтею 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону. Тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Положення про встановлення тарифів з відхиленням від економічно обґрунтованого рівня затверджується Кабінетом Міністрів України. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Пунктом 10 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Мінінстрів України від 01.06.2011року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" встановлено: одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. При цьому групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, з визначенням структури тарифів. Згідно п.12 Порядку, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами в тому числі відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів. Також, положеннями п.14 Порядку передбачено, що нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.
В тому числі, як це встановлено п.18 Порядку, до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, в тому числі витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси.
Таким чином, витрати на придбання газу для вироблення теплової енергії включаються до прямих витрат на її виробництво, планової собівартості теплової енергії і входять до затверджених тарифів на неї. За таких умов слід погодитися із твердженнями позивача про те, що втрати теплової енергії мають враховуватися при визначенні загального обсягу її виробництва для відповідних споживачів. В свою чергу це означає, що природній газ, як складова частина прямих витрат на виробництво теплової енергії, має використовуватися в обсягах, достатніх для виробництва всього обсягу теплової енергії відповідним колам споживачів, з урахуванням її планованих втрат.
Щодо посилання апелянта на Наказ Міністерства палива та енергетики України від 15 липня 2010 року № 288, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2010 р. за №671/17966 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", колегія суддів зазначає наступне.
Розрахунок обсягів природного газу, витраченого на виробництво теплової енергії, регулюється спеціальними відомчими нормативними актами, норми яких мають імперативний характер. Крім того, визначення обсягів природного газу для виробництва теплової енергії є невід'ємною частиною формування тарифу на теплову енергію, що також здійснюється у порядку і спосіб, встановлених нормативними актами України і не припускає відхилення шляхом договірного врегулювання. Тому, сторони при укладенні договорів не мали права відійти від норм чинного законодавства, а всі умови, що порушують це обмеження не можуть бути прийнятими до уваги при прийнятті рішення.
Крім того, вказаний Наказ набрав чинності з 27.08.2010р., коли він був опублікований в Офіційному віснику України за 2010 рік №63. Вже після набуття чинності даним Наказом, 2-й Відповідач звертався до господарського суду Харківської області з позовами до позивача про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №06/11-15ТЕ від 29.09.2011р. При цьому, в даних позовах 2-й відповідач визначав обсяги газу і його фактичну ціну відповідно до норм законодавства, на застосуванні яких наполягає позивач. Позовні вимоги 2-го відповідача були задоволені рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. і Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. по справі № 5023/4764/12. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, щодо того, що судовим рішенням по спору між тими ж сторонами, яке набрало чинності, була фактично встановлена правомірність способу визначення обсягів природного газу, використаного для виробництва теплової енергії, без застосування норм Наказу № 288. Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, дію наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року № 288 було зупинено на підставі рішення № 6 від 29.10.2012р. Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, у зв'язку із невідповідністю основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, задекларованим статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Таким чином, орган державного управління, що прийняв Наказ № 288, визнав, що цей Наказ суперечить чинному законодавству України і саме тому не підлягає виконанню. За таких обставин, посилання на норми вказаного Наказу апелянтом колегія суддів відхиляє.
Щодо посилання апелянта на те, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, судом враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Таким чином, враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту свого невизнаного відповідачами права прямо не заборонений жодною нормою чинного законодавства України, позивач мав повне право на підставі норм ст. ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод формулювати свої позовні вимоги саме тим способом, який він обрав. Тому, вищезазначене посилання апелянта спростовуються нормами чинного законодавства.
Щодо посилання апелянта на те, що прийнятим рішенням місцевий господарський суд втрутився у господарську діяльність колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Тобто, вищезазначена стаття не містить в собі такого принципу як заборона втручання в господарську діяльність. Тому посилання апелянта на цю статтю є необґрунтованим.
Статтею 6 Господарського кодексу України, зокрема, передбачено, що загальними принципами господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Тобто ця норма стосується не судових органів, оскільки їх діяльність регламентується процесуальним законодавством України та законодавством про судоустрій. Ця норма орієнтована на органи державної виконавчої влади, зокрема це підтверджується ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України, а саме незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади та їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.
Таким чином, посилання апелянта на грубе втручання у господарську діяльність при прийнятті оскаржуваного рішення суперечить чинному законодавству та не відповідає його нормам.
Щодо посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд визнав за позивачем право використання природного газу, який вже був спожитий і не існує в природі, колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт не заперечує проти права позивача використовувати придбаний ним природний газ, однак і не визнає факт виникнення у позивача права власності на природний газ у обсягах і за укладеними договорами, зазначеними вище. Однак, не можна визнавати право використовувати певним чином газ, якщо не визнати переходу права власності на цей газ до позивача. Крім того, умови укладених договорів передбачають, що факт виникнення права використання газом виникає після виникнення права власності на газ у позивача. Тому, дане твердження апелянта є суперечливим та не відповідає умовам укладених договорів.
Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача та про безпідставність доводів відповідачів, а тому вважає, що рішення місцевого господарського суду від 24.06.2014р. законне та обґрунтоване, тому не підлягає скасуванню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.06.2014р. у справі №922/1515/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 11.08.2014р.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов