22-ц/775/1263/2014(м)

266/2965/14-ц

Категорія 31 Головуючий у 1-ій інстанції Пантелєєв Д.Г

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

13 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі виділені матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу судді Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В с т а н о в и л а :

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2014 року у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя виходив з того, що автомобіль, на який просить позивачка накласти арешт, зареєстрований за дружиною відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 Позивачкою не надано доказів знаходження автомобіля у спільній сумісній власності подружжя.

Не погоджуючись з ухвалою судді про відмову у забезпеченні позову, позивачка ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на автомобіль ЗАЗ ТF69Y0 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Зокрема вказує, що судом не враховано, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної тяжким злочином.

Судом не звернуто увагу на те, що про наявність у відповідача ОСОБА_4 автомобіля на праві спільної сумісної власності їй стало відомо з матеріалів кримінального провадження та нею надано суду належні та допустимі докази - свідоцтво про укладення шлюбу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Даний автомобіль зареєстрований в органах ДАІ 13 лютого 2013 року на дружину відповідача, з якою останній уклав шлюб 10 грудня 2011 року. Цим автомобілем відповідач керував в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Судом помилково зазначено, що її заяву про забезпечення позову обґрунтовано тільки нормами Сімейного кодексу України, оскільки в заяві вона посилалась на ч.3 ст.368 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», які належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать поштове та факсемільне повідомлення та запис в книзі телефонограм за № 1318. Із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_6, які просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову скасувати, постановити нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, заперечення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7, який просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду про забезпечення позову - залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а також змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, про накладення арешту на автомобіль, належний дружині відповідача, суд відповідно до ст.153 ЦПК України, відмовив у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки автомобіль зареєстрований за дружиною відповідача - ОСОБА_5 та позивачкою не надано доказів того, що відповідач та його дружина мають цей автомобіль на праві спільної сумісної власності.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно роз'яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (далі Постанова), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, подано позовну заяву до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі ПрАТ «СК «АХА Страхування») з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_4 Просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 769648 грн., витрати на оплату оголошення 215,25 грн. та на правову допомогу 3800 грн.; з ПрАТ «СК «АХА Страхування» просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на лікування дитини (а.с.1-15).

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, просить накласти арешт на автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, мотивуючи свої вимоги тим, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди 05 листопада 2012 року відповідачем не відшкодовано спричинену шкоду, тому можливо передбачити, що буде утруднено або неможливо виконання рішення суду про задоволення позову. Посилаючись на ч.3 ст.368 ЦК України, зазначила, що даний транспортний засіб зареєстровано за дружиною відповідача - ОСОБА_5 (а.с.17-18).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано 13 лютого 2013 року в 2-му ВРЕР м.Маріуполя УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_5 (а.с.19).

Згідно з свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, 10 грудня 2011 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_8, актовий запис № 601, прізвище у подружжя після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (а.с.20).

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, відповідно як до положень ст.60 СК України, так і ст.368 ЦК України спірний автомобіль вважається таким, що належить подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, як майно набуте у шлюбі, однак поширити на об'єкт спільної сумісної власності подружжя правовий режим майна, що є особистою власністю чоловіка не можливо, оскільки матеріали справи не містять відомостей про виділ частки ОСОБА_4 з майна, що є спільною власністю подружжя.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, має право керувати ОСОБА_4, ОСОБА_9, але з цього неможливо дійти висновку, що вказаний автомобіль у відповідній частці належить відповідача ОСОБА_4

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, колегія суддів вважає, що ухвала суду, як така, що постановлена у відповідності з нормами процесуального права та правильного застосування норм матеріального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу судді Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: В.М.Барков

Є.Є.Мальцева