Справа № 2-49/09

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 січня 2009 року                                    м. Чернігів

             Новозаводський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого-судді  Деркача О.Г.,

секретаря: Лящинської М.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1., представника третьої особи - Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ - Шуляренко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Чернігівського регіонального управління «Приватбанку» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2008 року ЗАТ КБ „ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2 05.07.2007 року був укладений кредитний договір № НОМЕР_2, відповідно до п.п.1.1. якого позивач зобов”язувався надати відповідачу кредит шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок у розмірі 33 541,00 грн. на термін до 05. 07.2012 р., а відповідач - повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими договором. В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором між сторонами 05.07.2007 р. укладено договір застави рухомого майна - автомобіля марки ВАЗ 210700-20, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов”язання виконав частково, в зв”язку з чим його заборгованість по кредиту станом на 05.07.2007 р. становила 32583 грн. 02 коп. Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов”язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, а тому позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05.07.2007р. в розмірі 32 538 грн. 02 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ 210700-20, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також  просив стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просять стягнути з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість у сумі 32538 гривень 02 копійки; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2 від 05.07.2007 року - в розмірі 32538,02 грн. - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2007, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу предмету застави будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; розірвати кредитний договір № НОМЕР_2 від 05.07.2007 року, укладений між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на їх користь 325 гривень 38 копійок судового збору, 30 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсягу, просила задовольнити, виклала пояснення дані в позовній заяві.

Представник третьої особи - Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, проте,  суду пояснила, що на автомобіль накладено арешт, він знаходиться на зберіганні в ТОВ «Бута» і перебуває в стадії реалізації на виконання постанови Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24.01.2008 року про його оплатне вилучення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. В пресі було опубліковане оголошення про його виклик до суду, а отже в силу ст. 74 ч.9 ЦПК України він вважається повідомленим про день і місце розгляду справи. Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо даних про права і взаємовідносини сторін, а отже, керуючись ст. 169 ч.4 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних і доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

     Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 05.07.2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 33541,00 гривня, на термін до 05.07.2012 року, із сплатою в період з 1 по 5 число кожного місяця щомісячного платежу в сумі 868,03 гривень, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії (а.с.8-10).

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з кредитного договору, 27.07.2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля марки ВАЗ 210700-20, 2007 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.11-13).

     Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

     Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок  позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення часини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

     Згідно п 2.3.3. кредитного договору, банк має право розірвати договір у судовому порядку у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування.

     Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, неодноразово допускав прострочення повернення чергової частини позики та інших поточних платежів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.7), і станом на 11.08.2008 року заборгованість за кредитним договором становить: поточні зобов»язання: по кредиту 28350,58 гривень, по відсотках 130,62 гривень; прострочені зобов»язання: по кредиту 2601,15 гривня, по відсоткам 1243,61 гривні, по пені 71,18 гривня, по комісії 140,88 гривень, що підтверджується розрахунком.

     Таким чином, відповідачем Остапенко М.В, були порушені умови кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому згідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України банк вправі вимагати дострокового розірвання договору, та дострокового повернення частини позики, що залишилась, відсотків та комісії за фактичний строк користування.

Враховуючи наведене, вимога банку про дострокове розірвання укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню.

     Відповідно до статті 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань,  передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

     Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

     Згідно п. 15.8. договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави в разі дострокового розірвання кредитного договору, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання.

     Враховуючи викладене, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору ґрунтуються на вимогах закону, умовах укладених договорів та фактичних обставинах справи, та підлягають задоволенню.

     Проте, відповідно до вимог ст.ст. 25,26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону. Суд враховує, що позивач ще в квітні 2008 року знав, що вищезазначений заставний автомобіль, на виконання рішення суду, був арештований Деснянським відділом ДВС Чернігівського МУЮ з метою його реалізації, що підтверджується його відповідним листом і не прийняв ніяких дій щодо вилучення арештованого майна із акту опису і арешту майна, що мало наслідком здійснення певних матеріальних затрат по його утриманню. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині визначення способу реалізації заставного майна, а саме: шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу предмету застави будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 325,38 гривень та 30 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи. 

Враховуючи наведене, уточнені позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк” підлягають частковому задоволенню, тобто стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 32538,02 гривень; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32538,02 грн. - звернути стягнення на предмет застави належний ОСОБА_2 автомобіль шляхом його продажу з публічних торгів; розірвати кредитний договір № НОМЕР_2 від 05.07.2007 року та стягнути судові витрати, понесені позивачем по справі.

Крім того, підлягають і скасуванню заходи забезпечення позову за ухвалами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.08.2008 року та від 04.09.2008 року по справі № 2-2720/08.

Керуючись ст.ст. 57-60, 74 ч.9, 88, 154, 169 ч.4, 208, 212-215, 218, 224-226, 232, 233 ЦПК України, ст.ст. 526, 589, 611, 1050 ЦК України, Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, Закону України «Про заставу», суд, -

В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Чернігівського регіонального управління «Приватбанку» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” заборгованість у сумі 32538 гривень 02 копійки.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_2 від 05.07.2007 року - в розмірі 32538,02 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2007, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.

Розірвати кредитний договір № НОМЕР_2 від 05.07.2007 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” 325 гривень 38 копійок судового збору, 30 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 355 (триста п'ятдесят п'ять) гривень 38 копійок.

Скасувати заходи забезпечення позову за ухвалами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.08.2008 року та від 04.09.2008 року по справі № 2-2720/08.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя:                                         О.Г.Деркач