РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2014 р. Справа № 918/845/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Василишин А.Р.
при секретарі Карпець О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Пількевич В.В.
відповідача - Прозапас О.І.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.14 р. у справі № 918/845/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради, м.Сарни, Сарненський р-н., Рівненська обл.
про стягнення заборгованості в сумі 57 380 грн. 73 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 р. у справі №918/845/14 (суддя Політика Н.А.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 57 380 грн. 73 коп. задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 35 094 грн. 08 коп. - основного боргу, 7 661 грн. 31 коп. - пені, 3 886 грн. 08 коп. - 3% річних, 2 869 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, а також 1 820 грн. 36 коп. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 р. у справі №918/845/14 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 р. в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7 661, 31 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 7 661,31 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/845/14 від 03.07.2014 р. залишено без змін.
Апелянт вважає, що рішення суду в частині зменшення пені та відмови у стягненні інфляційних втрат прийнято з порушенням норм матеріального (ст.219, 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України) та процесуального (ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України) права, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Щодо зменшення розміру пені, апелянт у скарзі вказує, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких зазначається, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника , невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 ГПК України.
Просить суд апеляційної інстанції врахувати подану ним судову практику та наголошує, що відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості обставин для зменшення розміру пені. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. у справі №918/845/14 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради вважає, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними, а рішення місцевого господарського суду законним. Крім того, зазначає, що однією із причин несвоєчасного розрахунку за спожитий природній газ являється тяжкий фінансовий стан підприємства.
В судовому засіданні представник відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 р. у справі №918/845/14 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що господарський суд порушив пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не було; просив рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені, а апеляційну скаргу - задоволити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (надалі Покупець) укладено договір №12/544-БО-28 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 424 тис. куб. м. (чотириста двадцять чотири тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 80; листопад - 160; грудень - 184; IV кв. - 424.
Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ - 366, 72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884, 78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 30.11.2012р. до Договору п.7.2 Договору викладено у наступній редакції:
"У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору Продавець має право здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Уразі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу."
Продавцем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу в об'ємі 214, 965 тис.куб.м на загальну суму 1 002 110, 08 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу
В свою чергу, Покупець зобов'язання виконав не в повному обсязі, а саме не оплатив 35 094 грн. 08 коп. за поставлений природний газ.
З урахуванням вище викладеного, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 57 380 грн. 73 коп., з яких 35 094 грн. 08 коп. - основний борг, 15 503 грн. - пеня, 3 914 грн. 08 коп. - 3% річних, 2 869 грн. 23 коп. - інфляційні втрати.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.
У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в апеляційному господарському суді, на час розгляду справи сума основного боргу відповідачем була не оплачена та останнім не оспорюється.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення основної суми заборгованості та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 35 094 грн. 08 коп.
Враховуючи наявність заборгованості за поставку природного газу, позивач діяв згідно умов договору (п.7.2.) та за несвоєчасне проведення розрахунків Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради нарахував пеню в сумі 15 503 грн.
Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по спірному періоду за жовтень 2012 року та грудень 2012 року.
Таким чином, позивач при розрахунку пені за жовтень та грудень 2012 року помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого колегією суддів розмір пені становить 15 322 грн. 62 коп.
Зважаючи на строки виконання грошових зобов'язань, визначені п.6.1 договором, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ, заявлені позивачем періоди нарахування, колегія суддів суд вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі 15 322 грн. 62 коп.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, медичним закладам, школам, органам державної влади, правоохоронним органам, об'єктам соціального забезпечення.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оцінивши в сукупності обставини щодо майнового стану відповідача, враховуючи статус боржника, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, зважаючи на невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, наданого населенню, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 15 322 грн. 62 коп. до 7 661 грн. 31 коп..
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність виключних підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені, а тому вважає, що підлягає стягненню пеня в розмірі 7 661,31 грн. та зауважує, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність виключних підстав для зменшення розміру пені.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).
Таке право гарантоване кредитору нормами ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розрахунку який був наданий позивачем наявні арифметичні помилки.
Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що позивачем при розрахунку 3% річних помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості у жовтні та грудні 2012 року, а відтак розмір 3% річних становить 3 886 грн. 08 коп.
За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 3 914 грн. 08 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 886 грн. 08 коп..
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків у розмірі 2 869 грн. 23 коп. - інфляційні втрати.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат встановив, що останній становить - 3 260 грн. 89 коп., при заявленому - 2 869 грн. 23 коп.. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що господарський суд, не може вийти за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягає заявлений позивачем до стягнення розмір 2 869 грн. 23 коп.
Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 р. у справі №918/845/14 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу №918/845/14 повернути до господарського суду Рівненької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.