У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 11 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: відділ ДВС Іршавського районного управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26.10.1999 року.

Від шлюбу в них є донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішення Іршавського районного суду на користь ОСОБА_4 із ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 22.01.1999 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач рішення суду не виконує і належним чином аліментів на утримання доньки не сплачує.

Посилаючись на дані обставини просила стягнути з відповідача станом на 01.06.2014 року заборгованості за аліментами в розмірі 18 954 грн. 16 коп. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в розмірі 6 019,10 грн.

Рішенням Іршавського районного суду від 11 липня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 019,10 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач рішення суду не оскаржила.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду в частині вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача (апелянта) та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виконавчого листа Іршавського районного суду від 05.02.1999 року на користь ОСОБА_4 із ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 22.01.1999 року до досягнення дитиною повноліття.

22.02.2001 року державним виконавцем відділу ДВС Іршавського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого листа.

Відповідач належним чином аліменти не сплачував у результаті чого його заборгованість за аліментами перед ОСОБА_4 станом на 01.06.2014 року становить 18 954, 16 грн.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Наявність заборгованості ОСОБА_3 за аліментами підтверджується відповідним розрахунком, складеним державним виконавцем відділу ДВС Іршавського РУЮ від 20.06.2014 року (а.с. 26).

Оскільки спору з приводу розміру даної заборгованості немає, стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі ще одного рішення суду про стягнення заборгованості.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст.138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а відтак до правовідносин, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія норм ЦК України про позовну давність.

За період, визначений межами позовних вимог, із січня 2006 року по червень 2014 року ОСОБА_3 аліменти належним чином не сплачував.

Виходячи з презумпції вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти на утримання дітей та прострочила виконання зобов'язання, яка і повинна доказувати протилежне, судова колегія констатує, що ОСОБА_3 не навів доказів відсутності його вини, при цьому відсутні обставини, які б свідчили про те, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань повинно бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів і визначивши її загальну суму (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 р. у справі N 6-81цс13).

З наданого позивачем розрахунку пені, видно що нарахована нею неустойка є значно меншою від справжнього її розміру, обчислення пені обмежене кількістю днів у поточному місяці де виникла заборгованість і нарахування не здійснено за увесь час прострочення, проте з урахуванням принципу диспозитивності та меж позовних вимог, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про стягнення пені в розмірі 6019,10 грн. є правильним.

У зв'язку з цим не може бути застосована ч. 2 ст. 196 СК України та зменшена неустойка.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність позову про стягнення неустойки є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в частині стягнення неустойки є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 11 липня 2014 року в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: