ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2007 р., 10 год. 30 хв.                                                  Справа  № 8/300

Суддя    – В.С. Русняк

Секретар судового засідання   –А.А. Кокрева

За позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Закарпатм’ясопромсервіс”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” в сумі 12 743,46 грн.

Представники:

Від позивача – Карп’юк В.М. –завідувач юридичного сектору управління, довіреність №7227/07 від 25.10.06

Від відповідача –Блохіна В.Ю. –представник, довіреність №819 від 18.12.06

СУТЬ СПОРУ: Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства „Закарпатм’ясопромсервіс”, м. Ужгород про стягнення заборгованості по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” в сумі 12 743,46грн.

У судовому засіданні на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України 12.01.2007 р. було оголошено перерву до 15.01.2007 р., яку було продовжено до 17.01.2007 р.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. Зокрема, посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Приходить до висновку, що при вирішенні питання взаємовідносин між платником та ПФ слід застосовувати норми КАСУ, а отже річний строк позовної давності (ст. 99 КАСУ). Зазначає, що до набрання чинності КАСУ господарські суди України при вирішенні взаємовідносин між платником та ПФ, виходили з трирічного строку позовної давності, що встановлено Цивільним кодексом України. Згідно ст. 100 КАСУ сплив строк позовної давності, що і є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до листа №9131/07 від 04.01.07 представник УПФ в                      м. Ужгороді вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими та спростовуються при детальнішому аналізі норм КАСУ. Зокрема, зазначає, що КАСУ не встановлює конкретних строків для звернення до господарського (адміністративного) суду саме для суб’єктів владних повноважень, яким і є позивач у справі. Зі змісту ч. 2 ст. 99 КАСУ випливає, що річний строк для звернення з адміністративним позовом до суду передбачається для осіб, які потребують захисту прав, свобод та інтересів від незаконних дій з боку органів державної влади. Зі змісту загальних положень КАСУ йдеться про його призначення та завдання, тобто можна зробити висновок, що кодекс розділяє суб’єктів владних повноважень та інших осіб, фізичних та юридичних, які мають право звертатися до суду з адміністративним позовом про захист їхніх прав, свобод та інтересів. Позивач –особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду відповідно до п. 8 ст. 3 КАСУ. Таким чином, позивач приходить до висновку, що виходячи з положень КАСУ, строки позовної давності прив’язуються не до всіх можливих позивачів у публічно-правовому спорі, а тільки до осіб, які подають позов на захист прав, свобод та інтересів та не стосуються суб’єктів владних повноважень.

Крім того, позивачем подано клопотання №б/н від 17.01.07, в якому уточнює суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 12 785,45 грн. Оскільки, Ковач Є.Б. (якій виплачувалась пенсія призначена на пільгових умовах по грудень 2002 р.) отримує пенсію по інвалідності, яка відшкодуванню відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97 не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Закарпатм’ясопромсервіс” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду в м. Ужгороді Закарпатської області. Згідно з   ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97 є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” №400/97 від 26.06.97 для платників збору об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. „б” –„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, за ставкою 100 % від об’єкта оподаткування.

Відповідачем зобов’язання по виплаті громадянам пільгових пенсій та витраті на їх доставку не виконано. На ВАТ „Закарпатм’ясопромсервіс” працювали громадяни Готра О.І., Фіглар Й.С., Ковач Є.Б., Вишневська Н.М., Опаленик В.І. та Калинчак І.І. в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях (підтверджено копіями довідок про пільговий стаж та копіями трудових книжок). Відповідно до вищезазначених обставин та ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” вказані громадяни мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2.

За період з 01.04.2001р. по 01.01.2004р. позивачем по даним пенсійним справам проведено виплату громадянам пільгових пенсій на загальну суму 17 073,46 грн. (підтверджено довідками Ужгородського поштамту).

Порядок сплати підприємствами –платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування сум відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період визначений Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (який набрав чинності з 01.04.01), а також діючими на час виникнення спірних правовідносин Інструкціями №4-6 від 03.06.99 та №16-6 від 19.10.01.

УПФ в м. Ужгороді надсилало відповідачу податкові повідомлення, в яких зазначались, суми збору належні до сплати (відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 р.). Сума податкового зобов’язання, визначена УПФ у м. Ужгороді за відповідний спірний період та складає відповідно до цих повідомлень суму збору, яка підлягає відшкодуванню відповідачем Пенсійному фонду та становить 12 743,46 грн. Відповідачем сума податкового зобов’язання не була оскаржена та залишилась не сплаченою. Вищезазначена сума податкового зобов’язання сплачується платником податку у передбачені законодавством строки, а не сплачена сума вважається податковим боргом (п. 5.1 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р.).

Отже, за період з квітня 2001 по грудень 2003 р. станом на 01.01.04 заборгованість ВАТ „Закарпатм’ясопромсервіс” перед УПФ в м. Ужгороді становить 127436,46 грн. (підтверджено розрахунком суми позовних вимог, копіями розрахунків про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”).

Відповідно до клопотання №б/н від 17.01.07 позивачем розмір позовних уточнено, внаслідок чого розмір заборгованості становить 12207,65 грн. (підтверджено розрахунком суми позовних вимог).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково на суму 600 грн. по відшкодуванню фактичних витрат по виплаті пільгових пенсій гр. Фіглар Й.С. за період листопад, грудень 2003 року на суму 300 грн. та гр. Готра О.І. за період листопад, грудень 2003 року на суму 300 грн. в межах строку позовної давності, яка встановлена Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  від 21.12.2000 р. №2181 та Цивільним кодексом УРСР (ст. 71), Цивільним кодексом України (ст. 257).

В частині позовних вимог по відшкодуванню фактичних витрат по виплаті пільгових пенсій:

-          гр.  Опаленик В.І. за період з квітня по грудень 2001 року на суму 1002,80грн.;

-          гр. Вишневській Н.М. за період з квітня по січень 2002 р. на суму  1142грн.;

-          гр. Ковач Е.Б. за період з квітня 2001 року по грудень 2002 року на суму 2679,67 грн.;

-          гр. Фіглар Й.С. за період з квітня 2001 року по жовтень 2003 року на суму 4131,62 грн.;

-          гр. Готра О.І. за період з листопада 2001 року по жовтень 2003 року на суму 3352,60 грн. в позові слід відмовити, оскільки позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності встановлені ст. 15 Закону №2181, ЦК УРСР (ст. 71), ЦК України (ст. 257). В частині позовних вимог про відшкодування витрат по виплаті пільгової пенсії гр. Калінчак І.І. на суму 332,52 грн. слід відмовити, оскільки позивачем не подано належних доказів про фактичну виплату пільгової пенсії вказаному пенсіонеру, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат по виплаті пільгової пенсії.

Заперечення відповідача, щодо застосування при вирішенні даного спору річного строку згідно ст. 99 КАС України, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки ст. 99 КАС України п. 2 річний строк встановлений для захисту прав, свобод та інтересів особи, а в даному випадку позов заявлений суб’єктом владних повноважень про стягнення заборгованості, тобто Кодекс не встановлює конкретних строків для звернення до адміністративного суду саме для суб’єктів владних повноважень, яким і є позивач у даній справі.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково на суму 600грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. 71 ЦК УРСР, ст. 275 ЦК України, ст.ст. 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Закарпатм’ясопромсервіс” (Закарпатська область, м. Ужгород,                    вул. Грушевського, 2, код 05518960) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 47, код 20449653) суму 600 (шістсот гривень) грн.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19.01.2007 р.

5.          Постанова набирає законної сили і підлягає оскарженню в порядку і строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                         В.С. Русняк