Справа №487/1490/14-ц 06.08.2014 06.08.2014 06.08.2014
Провадження №22-ц/784/2039/14
Суддя суду 1-ї інстанції - Разумовська О.Г.
Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Самчишиної Н.В., Кушнірової Т.Б.,
із секретарем судового засідання - Романенко Ю.О.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2014 року, постановлену
за скаргою
ОСОБА_3 на неправомірні дії старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Буділовської Олени Олександрівни (далі - Державний виконавець),
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2014 р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Державного виконавця щодо сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та забезпечення безперешкодного доступу до житла.
ОСОБА_3 зазначав, що 22 січня 2014 року Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 11 грудня 2013 року Заводським районним судом м.Миколаєва, про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 30 562,57 доларів США, що еквівалентно 244 194 грн. 93 коп., та судових витрат у сумі 1738 грн.50 коп.
28 січня 2014 року скаржник отримав вимогу Державного виконавця про необхідність негайної сплати стягнутої судом заборгованості, виконавчого збору в сумі 24 593 грн.34 коп., витрат виконавчого провадження в сумі 50 грн. та забезпечення безперешкодного доступу для проведення опису та арешту майна боржника за адресою його проживання.
Посилаючись на те, що вказана вимога державного виконавця винесена з порушенням положень Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження", ОСОБА_3 просив вказані дії державного виконавця щодо винесення такої вимоги визнати неправомірними, а саму вимогу в частині щодо сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та забезпечення безперешкодного доступу до його житла визнати такою, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2014 року в задоволенні скарги відмовлено.
ОСОБА_3 подав на зазначену ухвалу апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та постановити нову - про задоволення його вимог.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що у справі є достатньо належних та допустимих доказів тому, що оскаржені заявником дії вчиненні державним виконавцем у межах положень чинного цивільно-процесуального та виконавчого законодавств, а тому підстав вважати їх неправомірними немає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст.11, 20, 25, 27, 28, 41 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 жовтня 2012 року, яким з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором на загальну суму 30 562, 57 доларів США, що еквівалентно 244 194 грн.93 коп. та судові витрати в сумі 1738 грн.50 коп., 11 грудня 2013 року було видано виконавчий лист за №2/487/2390/12.
17 січня 2014 року його було пред'явлено до виконання, у зв'язку з чим на його підставі, за заявою стягувача 22 січня 2014 року Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Зазначена постанова вказує на необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк 7 днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Того ж дня Державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника.
Крім того, державним виконавцем було складено та направлено боржнику вимогу, з якої вбачається, що Державний виконавець запросив ОСОБА_3 до відділу ДВС для вирішення питання сплати боргу у добровільному порядку та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та проінформував його про суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які боржник повинен буде сплатити додатково, якщо у добровільному порядку не виконає рішення суду.
Про зазначення даних сум саме у порядку інформації свідчить як постанова про відкриття виконавчого провадження, яка містить посилання, що дані суми у разі невиконання ОСОБА_3 рішення у добровільному порядку будуть стягнуті з нього в процесі примусового виконання рішення, так і сама оскаржувана вимога, яка говорить, що боржник викликався до відділу ДВС саме для сплати боргу.
Крім зазначеного, у вимозі Державний виконавець запропонував боржнику у добровільному порядку забезпечити йому безперешкодний доступ до житла для проведення опису та арешту його майна.
Зазначене не є порушенням п.15 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», який говорить про право державного виконавця за наявності вмотивованого рішення суду примусово проникати до житла чи іншого володіння фізичної особи, оскільки даний пункт свідчить про таке право державного виконавця у випадках відмови боржників добровільно допустити його до житла.
Наявність зазначеного пункту у Законі не говорить про те, що державний виконавець не може без рішення суду за добровільної згоди боржника заходити до його житла для здійснення виконавчих дій.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 є правильним.
Державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, вчинивши при цьому передбачені законом дії, жодним чином не порушивши прав скаржника.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді