Справа №489/2888/14-ц 06.08.2014 06.08.2014 06.08.2014

Провадження №22-ц/784/2111/14

Головуючий суду 1-й інстанції - Спінчевська Н.А.

Категорія 50 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва

від 11 червня 2014 року, ухвалене

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

22 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення на її користь аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала наступним.

З 29 липня 2006 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, під час якого в них народилася донька ОСОБА_5.

Спільне життя з відповідачем у неї не склалося, внаслідок чого з 2013 року сторони по справі проживають окремо.

Донька проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

З 2014 року відповідач не бере участі в утриманні доньки, хоча вона зазначеного потребує, і відповідач за станом здоров'я та матеріальним становищем може його надавати.

Посилаючись на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, позивач, з посиланням на ст.ст.180, 182, 183, 191 СК України, просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі на розсуд суду.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував, що він сплачує всі витрати, пов'язані з вихованням та розвитком доньки, має на утриманні іншу дитину, а тому просив стягувати з нього по 500 грн. щомісячно.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. З ОСОБА_4 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

На користь держави з відповідача стягнуто судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у сумі 1/6 частини всіх його доходів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

В главі 15 Сімейного кодексу України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо сторони такої згоди не дійшли, кошти на утримання дитини присуджуються рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі здійснюється за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Відповідно до акту про проживання, рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18.06.2014 р. про розірвання шлюбу між сторонами та пояснень відповідача в суді, ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю.

Відповідач працює слюсарем по контрольно-вимірювальним приладам та автоматиці на товаристві з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", де щомісячно отримує заробітну плату (а.с.17).

Між тим, він має на утриманні ще одну доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (а.с.14-16).

Встановивши зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення судом норм матеріального права спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Що ж стосується його тверджень про порушення судом норм процесуального права, то вони також є безпідставними, оскільки зазначеного з матеріалів справи не вбачається.

У суду відсутні були підстави для залишення позову ОСОБА_3 без руху, так як її позов відповідав вимогам законодавства, а визначення розміру аліментів вона поклала на розсуд суду, який обґрунтовано його визначив.

Не знайшло свого підтвердження і порушення судом норм ст.ст.173, 174 ЦПК України, оскільки технічний запис судового засідання не свідчить про те, що позивачка відмовлялася від позову.

Що ж стосується посилань апелянта на те, що судом неправомірно не було притягнуто до участі у справі одержувача аліментів, якому він вже їх сплачує, то вони є необґрунтованими, оскільки він про зазначене клопотань не заявляв, а суд, навіть без залучення його бувшої дружини до участі у справі, вирішив питання про стягнення аліментів на його другу дитину відповідно до сімейного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду, оскільки воно ухвалене законно та обґрунтовано.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді