Справа № 1306/6440/2012 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/783/4984/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 47
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Управління Держземагентства у м. Дрогобичі про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -
в с т а н о в и л а :
оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2014 року провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Управління Держземагентства у м. Дрогобичі про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку закрито у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дану ухвалу оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Вважають ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Судом порушено ряд норм ЦПК України в частині визначення підсудності даної справи, невірно та помилково взято до уваги доводи, викладені у клопотанні Дрогобицької міської ради про закриття провадження у справі. Судом не враховано того факту, що предметом розгляду справи є позовна заява, згідно якої позивачі не просять визнати законним чи не законним дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування та органу державної влади міста Дрогобича як суб'єктів владних повноважень, що уповноважені видавати державні акти на право власності на спірну земельну ділянку, як це помилково зазначено в оскаржуваній ухвалі, оскільки таким діям уже фактично надана правова оцінка у постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.11.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року, згідно яких скасовано п. 19.1 рішення 24 сесії Дрогобицької міської ради №704 від 30.10.2008 року, на підставі якого було видано оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, в даній справі позивачі просять визнати незаконним та скасувати сам державний акт на право власності на земельну ділянку як правовстановлюючий документ, тобто наявним є спір про право цивільне.
В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_2 решта осіб, що беруть участь у справі не з'явились, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та у судове засідання не з'явились, враховуючи, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду, доказів що свідчили б про поважність причин їх неявки (неявки їх представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та клопотання третьої особи Управління Держземагентства у м. Дрогобичі про розгляд справи у відсутності їх представника. Заяви позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи суд вважав необґрунтованими, оскільки доказів участі у іншому судовому засіданні, на що посилався представник позивача, ним представлено не було. А, також, зважаючи на можливість участі позивача у судовому засіданні як особисто так і через представника; медичну довідку, яка не свідчить про непрацездатність позивача станом на час розгляду справи та, яку не можна вважати належним доказом неможливості участі у розгляді справи, поважних причин неявки позивача теж немає.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, що при вирішенні скарги поклалась на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, на яку посилався суд при постановленні оскаржуваної ухвали, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Так, на думку суду, предметом спору є порушення права позивачів на вільне безперешкодне користування проходом, частину якого міська рада передала власність відповідача ОСОБА_2 Тому спір виник не між двома суміжними землекористувачами земельних ділянок, а спір з органом місцевого самоврядування, який на думку позивачів порушив їх право на вільне і безперешкодне користування проїздом, шляхом передачі його частини у власність відповідача ОСОБА_2, відтак наявний публічно-правовий спір.
Як вбачається із позовної заяви позивачі звернулись з даним позовом у суд у якому просять визнати недійсним (незаконним) та скасувати державний акт серії ЯК № 912809 на право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_2, цільового призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, що виданий на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області № 704 від 30.10.2008 року, внаслідок чого, на їх думку, незаконно включено до земельної ділянки ОСОБА_2 частину єдиного проїзду шириною 2,53 метри із центральної дороги АДРЕСА_1 до будинковолодінь позивачів.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013р. земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI"Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013р. передбачено, що якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Враховуючи вказане спір між позивачами, фізичними особами та відповідачами фізичною особою (власником земельної ділянки) та органом місцевого самоврядування, яким видано оспорюваний акт стосується прав позивачів на користування належними їм будинками, а крім цього права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, передану їй згідно спірного державного акту та аж ніяк не є спором з органом місцевого самоврядування, який, на думку позивачів, порушив їх право на вільне і безперешкодне користування проїздом, оскільки не стосується реалізації органом місцевого самоврядування своїх функцій у сфері публічно-правових відносин, а конкретних прав сторін (фізичних осіб).
Таким чином, незважаючи на те, що один з відповідачів є органом місцевого самоврядування, поданий позивачами для вирішення судом спір не є публічно-правовим, оскільки виникає з цивільних правовідносин і згідно з підставами та предметом позову стосується визнання недійсним акту на право власності у зв'язку із захистом права власності на нерухоме майно. Крім того, між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору як підпорядкування одного учасника відносин іншому.
Враховуючи вказане висновки суду першої інстанції не слід вважати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права слід скасувати. Справу ж слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказаним слід визнати доводи апеляційної скарги обґрунтованими та таку задовольнити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2014 року - скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник