Справа № 466/1401/14 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/783/4713/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 47
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ЛКП «Тополя-406» - Суптель Ю.В., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Тополя-406» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 16 травня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про зарахування суми переплати за комунальні послуги, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ЛКП «Тополя-406» 2630,37грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про зарахування суми переплати за комунальні послуги відмовлено.
Вказане рішення оскаржило ЛКП «Тополя-406».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення змінити в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ЛКП «Тополя-406» про стягнення заборгованості, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В іншій частині рішення залишити без змін. Вважають, що рішення в частині стягнення заборгованості за надання послуг з теплопостачання прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що відповідачі за спірний період здійснювали оплати, користувались пільгою та субсидіями та відповідно до постанови КМ України №848 від 21.10.1995 року «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати свою обов'язкову частку витрат на оплату цих послуг. Також, зазначають, що ЛКП «Тополя-406» в 2013 році подало відповідачів в списки малозабезпечених на отримання матеріальної допомоги на погашення заборгованості за комунальні послуги в відділ соцзахисту, проте відповідачі не скористалися наданою можливістю. Крім цього, в матеріалах справи відсутня заява відповідачів про застосування позовної давності, тобто суд застосував позовну давність без заяви відповідачів.
В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності зважаючи на те, що вона належним чином повідомлялась про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин її неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та подані нею, разом з відповідачем ОСОБА_3, заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Суптель Ю.В. на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_3 в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається із апеляційної скарги, позивач подав таку не погоджуючись з рішенням лише в частині стягнення боргу за надання послуг з теплопостачання, вважаючи, що такий повинен бути стягнутий без застосування строку позовної давності у повному обсязі, заявленому ними у позовній заяві. Вважають, що суд не вправі був застосовувати строк позовної давності, оскільки відповідачі здійснювали оплати, тобто фактично переривали перебіг строку позовної давності, крім цього відповідачами не було подано заяви про застосування строку позовної давності.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Ч.1 ст. 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається із матеріалів справи (розрахунки заборгованості за надання послуг з теплопостачання подані позивачем а.с. 2, 49) та пояснень представника позивача заборгованість, про стягнення якої просив позивач солідарно з відповідачів за надання послуг з теплопостачання є сумою місячних, неповністю або цілком несплачених сум відповідачами за надання їм послуг з теплопостачання за період з листопада 2008 року по 1.02.2014 року.
Враховуючи вказані вище вимоги закону та здійснення нарахувань за послуги, що надаються позивачем відповідачам, відповідно до договірних відносин, що виникли між сторонами, строк позовної давності починає свій перебіг стосовно кожної окремо нарахованої місячно до сплати суми. Для прикладу строк звернення до суду про стягнення несплаченої суми місячного нарахування за надані послуги за листопад 2008 року розпочинає свій перебіг у грудні 2008 року, тобто у місяць коли повинна була така сума місячного нарахування бути оплаченою, не була оплаченою та позивачу про це було відомо.
Як вбачається із позовної заяви (а.с. 1) позивач звернувся в суд про стягнення сум за період з листопада 2008 року по 1.02.2014 року - 28.02.2014 року. Жодних доводів про поважність причин пропуску строку позовної давності за вимогами про стягнення помісячних платежів за період до 1.02.2011 року ним не наведено.
Враховуючи вказане у суду були підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення місячних нарахувань, що виходять за трирічний період до звернення позивача до суду.
Що стосується доводів позивача по те, що відповідачами здійснювались оплати і тим самим відповідачами був визнаний їх борг перед позивачем, що є обставиною, яка свідчить про переривання строку позовної давності, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків (а.с. 2, 49), відповідачами щомісячно здійснювалась оплата поточної місячної нарахованої суми за надання послуг з теплопостачання, переплат таких сум, які можна було б тлумачити, як сплату (погашення боргу) за попередні місяці і тим самим визнання боргу за такі неповно оплачені послуги відповідачами не здійснювалось, тобто строк давності за кожну окрему попередньо неоплачену повністю чи частково місячну суму за надання послуг не переривався.
Що стосується заяв про застосування строку позовної давності, то, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, звукозапису та журналів судових засідань, судом першої інстанції не було роз'яснено відповідачу ОСОБА_3, його право на подання заяви про застосування строку позовної давності, відповідач же ОСОБА_4 взагалі жодного разу у судові засідання не з'явилась. Враховуючи вказане, а також юридичну необізнаність відповідачів, їх похилий вік та скрутне матеріальне становище, що унеможливило отримання ними належної правової допомоги, суд апеляційної інстанції бере до уваги подану ними письмову заяву про застосування строку позовної давності у суді апеляційної інстанції у тексті заперечень на апеляційну скаргу ЛКП «Тополя-406».
Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
Однак як вбачається із тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосувавши позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за надання послуг з теплопостачання за період до лютого 2011 року помилково вказав, що така застосована до вимог з 1.06.2010 року по 28.02.2013 року. Враховуючи вказане, таке посилання як помилкове та таке, що по суті на законність рішення суду не впливає слід виключити з мотивувальної частини рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 316, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Тополя-406» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року - залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 1.06.2010 року по 28.02.2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник