Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Дроботі В.В.,

суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.

при секретарі - Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2014 року по справі,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

З ОСОБА_3 на його користь стягнуто 21600грн. річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання та 40393,88 грн. інфляційних нарахувань.

У задоволенні вимог про стягнення 196226,65 грн. відсотків за безпідставне користування грошима - відмовлено.

Судові витрати в сумі 1619,93 грн. віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення в частині стягнення інфляційних нарахувань та в частині відмови у вимогах про стягнення процентів за користування чужими коштами, а також судових витрат. Апелянт зазначає, що у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права позивач позбавлений права на отримання 48493 грн. інфляційних нарахувань, 196226,65 грн. процентів та 7684,83 грн. судових витрат, які складаються із судового збору та витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

У 2008-09 роках сторони спору уклали шість договорів позики, за умовами яких позивач передав відповідачу гроші у загальній сумі 600 000 грн., які позичальник повинен був повернути протягом одного року з дня їх укладення.

У зв'язку з невиконанням даних грошових зобов'язань судовими рішеннями вказана сума позики стягнута з відповідача на користь позивача, а також санкції за невиконання грошового зобов'язання.

На час пред'явлення даного позову рішення судів не виконані.

Відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний окрім сплати суми боргу також сплатити інфляційні витрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договорами позики не встановлений інший розмір процентів, то суд правильно стягнув на користь позивача три проценти річних від 600000 грн., тобто простроченої суми позики, що становить 21600 грн. за період з 5 березня 2013 року (період попередніх стягнень) до 16 травня 2014 року (періоду уточнення позовних вимог).

Інфляційні втрати за цей період прострочення становлять 40 393,88 грн. Ця сума правильно вирахувана із загальної суми позики, яка становить 600000 грн., а не з суми 720336 грн., яку визначив позивач.

Простроченою сумою боргу є сума безпосереднього боргу, а не сукупність боргу та інших платежів, які нараховані як санкція за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, у задоволені скарги у цій частині слід відмовити.

Судом першої інстанції також правильно відмовлено у вимогах позивача про стягнення 196226,65 грн. - відсотків за користування грошима.

Зазначені вимоги позивача базувались на приписах ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, які передбачають загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а також відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Норма ч.2 ст.1214 ЦК України не є нормою прямої дії, а є бланкетною (відсилочною) нормою. Вона передбачає можливість нарахування процентів за збереження грошима при наявності підстав, зазначених у ст. 536 ЦК України, тобто сплату боржником процентів, якщо такі не встановлені договором.

Пунктами 6 в усіх шістьох договорів позики, укладених між сторонами спору, була передбачена відповідальність позичальника лише у вигляді сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних. Можливості сплати процентів в порядку ст.ст. 526, 1214 ЦК України умови укладених правочинів не містили.

Отже, інше, а саме: відсутність можливості стягнення додаткових процентів за невиконання грошового зобов'язання, було встановлено договорами позики від 07 листопада, 03 грудня 2008 року, 09 січня, 09 лютого, 03 березня та 06 жовтня 2009 року.

При доведеності цих обставин суд вірно відмовив у стягненні 196226,65 грн.

По викладених підставах колегія відхиляє апеляційну скаргу у цій частині.

Решта доводів скарги заслуговує на увагу.

Відповідач є інвалідом 2-ої групи, в силу вимог п.1 ч.9 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору. Оскільки позов задоволено на суму 61993,88 грн. розмір судового збору становить 619, 94 грн.

Саме цю суму слід було віднести на рахунок держави, а не 1619,93 грн., як зазначив суд першої інстанції.

Питання стягнення витрат на правову допомогу у цивільних справах регулюється ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Ст.1 цього Закону передбачає компенсацію таких витрат лише за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Матеріалами справи доведено, що представник позивача із вказаних дій лише протягом 7 хвилин приймав участь у судовому засіданні. В інших передбачених Законом №4191-VI діях він участі не брав.

Отже, розмір даних витрат становить 53,53 грн., які слід згідно з вимогами ст.ст. 84, 88 ЦПК України стягнути на користь позивача.

Викладене вище відповідно до положень ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 липня 2014 року в частині вирішення питання щодо судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 53,53 грн.

Судовий збір у розмірі 619,94 грн. віднести на рахунок держави.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В.Дроботя