ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2014 Справа № 907/697/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-"Авангард"

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Фімадофф"

про стягнення суми 1077584,00 грн. заборгованості за поставлений товар,

Суддя - Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача - Гудзюк В.Я, представник за довіреністю від 08.07.2014, Трач В.І., представник за довіреністю від 09.07.2014;

від відповідача - Третинник М.Ю., представник за довіреністю №1 від 01.07.2014.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-"Авангард" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Фімадофф" про стягнення суми 1077584,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки цукру №ДЦ01/10-12 від 01.10.2012.

У судовому засіданні 14.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві. На вимогу суду подав оригінали видаткових накладних та довіреностей на одержання товару, а також акту звірки взаєморозрахунків, копії яких додані до позовної заяви (для огляду у судовому засіданні); належним чином завірені копії видаткових накладних №295 від 05.11.2012, №300 від 13.11.2012, №301 від 19.11.2012 та довіреностей на одержання товару за вказаними накладними.

Відповідач на виконання вимог суду подав відзив на позов, відповідно до якого позов визнає. Пояснив, що розрахунки з позивачем не проводить через важкий фінансовий стан.

Разом з тим, позивачем по справі - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-"Авангард" в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме - цех безалкогольних напоїв загальною площею 684,2 кв.м., що знаходиться в м. Ужгороді, вул. Промислова, 3 , вартістю 1240372,00 грн.; технологічну лінію для гранулювання відходів деревини в комплекті, загальною вартістю 1645139,00 грн.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що відповідач не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, заявлені претензії залишає без реагування та вчиняє дії, що спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між публічним товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-"Авангард" (постачальник за договором, далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Фімадофф" (покупець за договором, далі - відповідач) 01 жовтня 2012 року укладено договір поставки цукру № ДЦ 01/10-12 (далі - договір) - а.с.9-12. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався поставити (продати) у власність відповідача товар, а саме - цукор-пісок врожаю 2012 року, який відповідає вимогам ДСТУ 4623:2006, а відповідач зобов'язався прийняти даний товар та сплатити за нього ціну відповідно до умов договору (п. 1.1. договору). Товар, відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. договору поставлявся на умовах поставки СРТ склад Покупця - Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, мікрорайон Бази», буд. 4/А - самовивіз.

Також, 01 жовтня 2012 року сторонами був укладений додаток №1 до договору поставки №ДЦ 01/10-12 від 01.10.2012 року (а.с. 13), відповідно до якого позивач зобов'язується передати (продати) у власність відповідача продукцію наступного асортименту, а саме: цукор в мішках в кількості 210,00 т. по ціні 5500,00 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 1155000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 192500,00 грн. на умовах поставки СРТ склад відповідача - Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, мк-н «Бази», буд. 4/А, самовивіз. Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти у свою власність дану продукцію та оплатити вартість шляхом безготівкового переказу коштів в національній валюті на банківські рахунки позивача.

Позивач свої зобов'язання згідно додатку №1 від 01.10.2012 року до договору виконав повністю. Продукція, а саме: цукор білий кристалічний в мішках :

- в кількості 70 т. вартістю 385000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 64166,67 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №295 від 05.11.2012 року (копію якої подано в судовому засіданні 14.08.2014).

- в кількості 70 т. вартістю 385000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 64166,67 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №300 від 13.11.2012 року (копію якої подано в судовому засіданні 14.08.2014).

- в кількості 70 т. вартістю 385000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 64166,67 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №301 від 19.11.2012 року (копію якої подано в судовому засіданні 14.08.2014).

Згодом, 30 січня 2013 року між сторонами був укладений додаток №2 до договору поставки № ДЦ 01/10-12 від 01.10.2012 року (а.с. 14), відповідно до якого позивач зобов'язується передати (продати) у власність відповідача продукцію наступного асортименту, а саме: цукор в мішках в кількості 123,200 т. по ціні 5500,00 грн. за 1 т., загальною вартістю 677600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 112933,33 грн. на умовах поставки СРТ склад покупця - Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, мк-н «Бази», буд. 4/А, самовивіз. Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти у свою власність дану продукцію та оплатити вартість шляхом безготівкового переказу коштів в національній валюті на банківські рахунки позивача.

Позивач свої зобов'язання згідно додатку №2 від 30.01.2013 року до договору поставки №ДЦ01/10-12 від 01.10.2012, виконав повністю. Продукція, а саме цукор білий кристалічний в мішках:

- в кількості 62,00 т. вартістю 341000, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 56863,33 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №6 від 30 січня 2013 року (а.с.17).

- в кількості 30,00 т. вартістю 165000, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 26500,00 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №22 від 04 березня 2013 року (а.с. 19).

- в кількості 31,20 т. вартістю 171600, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 28600,00 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №218 від 10 липня 2013 року (а.с. 21).

Також, 20 серпня 2013 року між сторонами був укладений додаток №3 до договору поставки №ДЦ 01/10-12 від 01.10.2012 року (а.с. 15), відповідно до якого позивач зобов'язується передати (продати) у власність відповідача продукцію наступного асортименту, а саме: цукор в мішках в кількості 31,2 т. по ціні 5600,00 грн. за 1 т., загальною вартістю 174720,00 грн. в т.ч. ПДВ - 29120,00 грн. на умовах поставки СРТ склад покупця - Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, мк-н «Бази», буд. 4/А, самовивіз. Відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти у свою власність дану продукцію та оплатити вартість шляхом безготівкового переказу коштів в національній валюті на банківські рахунки позивача.

Позивач свої зобов'язання згідно додатку №3 від 20.08.2013 року до договору поставки №ДЦ01/10-12 від 01.10.2012, виконав повністю. Продукція, а саме цукор білий кристалічний в мішках:

- в кількості 31,20 т. вартістю 174720, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 29120,00 грн. був переданий у власність відповідача, що підтверджується підписаною представником видатковою накладною №264 від 23 серпня 2013 року (а.с. 23).

Вся продукція, що поставлялася за договором поставки №ДЦ01/10-12 від 01.10.2012 року, як стверджує позивач та не спростовує відповідач, була якісною та відповідала вимогам ДСТУ 4623:2006, жодних претензій від відповідача на адресу позивача не надходило.

Таким чином, позивач здійснив поставку відповідачу продукцію за договором - цукор білий кристалічний в мішках - на загальну суму 2007320,00 грн.

Починаючи з 18 березня 2013 року відповідачем було частково оплачено вартість поставленої продукції, а саме :

- 18.03.2013 перераховано кошти в розмірі 85800,00 грн.;

- 26.04.2013 перераховано кошти в розмірі 75000,00 грн.;

- 18.05.2013 перераховано кошти в розмірі 80000,00 грн.;

- 03.07.2013 перераховано кошти в розмірі 150000,00 грн.;

- 15.07.2013 перераховано кошти в розмірі 75000,00 грн.;

- 23.07.2013 перераховано кошти в розмірі 75000,00 грн.;

- 02.08.2013 перераховано кошти в розмірі 150000,00 грн.;

- 13.09.2013 перераховано кошти в розмірі 78936,00 грн.;

- 04.10.2013 перераховано кошти в розмірі 70000.00 грн.;

- 04.10.2013 перераховано кошти в розмірі 15000,00 грн. -

на загальну суму 929736,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки за період з 01 січня 2012 року по 02 квітня 2013 року станом на 02 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 1077584,00 грн.

У зв'язку з наведеним, на адресу відповідача було направлено претензію №2 (а.с. 25) на виконання зобов'язань договору поставки, яку було отримано 16 червня 2014 року, про що наявна відповідна відмітка.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Отже, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем склала 1077584,00 грн. основного боргу.

Суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до частини 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем у формі 100% передоплати, однак, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання товару.

Згідно п. 2.5. договору оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленого позивачем.

У відповідності до п.4 додатків до договору поставки №ДЦ 01/10-12 від 01.10.2012 року відповідач зобов'язується оплатити вартість шляхом безготівкового переказу коштів в національній валюті на банківські рахунки позивача.

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним вимоги щодо попередньої оплати не виконано, тоді як позивачем зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.

Вказані вимоги відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню: порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь суми основного боргу.

Аналізуючи позицію заявника стосовно поданого ним клопотання про забезпечення позову, суд констатує наступне.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачено, що особа яка має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення (можливе утруднення виконання рішення суду), а невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі.

За змістом зазначених норм заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

За позицією Верховного Суду України, викладеною у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В даному випадку заявник не надав переконливих доказів на підтвердження необхідності накладення арешту на майно відповідача, не довів, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, з огляду на що у задоволенні такого клопотання суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Фімадофф" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кінчеш, мк-н «Бази», буд. 4/А, код 32858040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-"Авангард" (м. Тернопіль, вул. Бригадна, буд. 35, код ЄДРПОУ 30622473) суму 1077584,00 грн. (один мільйон сімдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) заборгованості за поставлений товар за договором поставки цукру №ДЦ01/10-12 від 01.10.2012, а також суму 21551,68 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна грн. 68 коп.) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

3. У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.08.2014.

Суддя Ващиліна Н.М.