ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 5021/322/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі - Мальченко О.О.,

за участю представників:

боржника - не з'явився,

кредиторів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх№1984 С/2), на ухвалу господарського суду Сумської області від 01.07.14 у справі №5021/322/12,

за заявою кредиторів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно детективна агенція "Альфа", м. Суми,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуров і К", м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод", м. Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.07.14 (суддя Гордієнко М.І.) в задоволенні заяви кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, до боржника, Відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод", про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 13722,09 грн. - відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 13722,09 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2013 - травень 2014 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права.

Кредитор, ТОВ ОДА «Альфа», надіслав до суду електронне повідомлення, в якому просить розглядати справу без участі зазначеного товариства та прийняти рішення на розсуд суду.

Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання (що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та витягом з реєстру відправлення поштової кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду), не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників учасників процесу в даній справі, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.12 в даній справі було прийнято до розгляду заяву ініціюючих кредиторів про банкрутство ВАТ "Сумський рафінадний завод" та порушено провадження у справі.

Постановою господарського суду Сумської області від 25.10.12 ВАТ "Сумський рафінадний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Курбанова Н.В.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) в редакції Закону від 22.12.11 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.13, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 06.03.12, а постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 25.10.12 (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону), колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.13.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.14 (тобто через півтора року після визнання боржника банкрутом) кредитор, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, звернувся до господарського суду із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 13722,09 грн. з відшкодування пільгових пенсій за списком № 2 за вересень 2013 р. - травень 2014 р.

Відповідно до правової позиції Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, викладеної в апеляційній скарзі, вимоги з відшкодування пільгових пенсій у вищевказаному розмірі, що виникли під час провадження процедур банкрутства, є поточними, а тому мають бути відшкодовані в порядку, встановленому відповідними нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, далі - Інструкція), на які посилається апелянт.

Крім того, апелянтом зазначено, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.

Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається зі змісту даної норми, при здійсненні провадженні у справах про банкрутство, Закон (яким врегульовано, зокрема, порядок здійснення ліквідаційної процедури) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, тому після звільнення працівників підприємства - банкрута фонд оплати праці не формується і не сплачуються витрати на виплату і доставку пенсій.

Зі змісту даної норми вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України (постанова від 18.09.13 у справі №6/108-09) та Верховного Суду України (постанова від 18.03.14 у справі №6/108-09).

Щодо Законів України, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що ними врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

А саме, відповідно до ст. 1. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, встановлених у ч. 1 ст. 23 Закону.

Таким чином, на думку колегії суддів, вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника у розмірі 13722,09 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2013 - травень 2014 року не мають характеру поточних, оскільки виникли після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

У статті 31 Закону зазначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заявника не є ані витратами четвертої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.

Даний висновок кореспондується з приписами Закону в редакції після 19.01.13, що діяла у 2013 та 2014 році в період нарахування Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах спірної суми (ч.1 ст.38, ч.2 ст.41 Закону в зазначеній редакції) та узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яким у абз.3 п.29 інформаційного листа від 28.03.13 N01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» зазначено, що у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 30.05.11 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах, прийнятих пізніше (зокрема, від 18.03.14 у справі №6/108-09, від 13.05.14 у справі №5021/321/12).

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги УПФУ в м. Сумах в розмірі 13722,09 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - є обґрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи та приписам чинного законодавства.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 01.07.14 у справі №5021/322/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.08.14

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.