КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

         головуючого:                           Бєлової Л.В.

         суддів:                                       Попович О.В.

                                                           Мамчур Я.С.

         при секретарі:                          Скирді Б.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідачів: Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради  на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2007 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2007 року ОСОБА_1 таОСОБА_2 (далі -позивачі)  звернулися в Замостянський районний суд м. Вінниці з окремими адміністративними позовами до Управління праці та соціального захисту населення Замостянського району м. Вінниці (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2004-2006 роки, що виплачується учасникам бойових дій і інвалідам війни та зобов'язати відповідача виплатити йому недоплачену грошову допомогу за 2004-2006 роки в сумі 6452,25 грн. стягнувши дану суму з рахунку відповідача.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати ОСОБА_3щорічної разової грошової допомоги за 2004-2006 роки, що виплачується учасникам війни до 5 травня та зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачену грошову допомогу за 2004-2006 роки в сумі 6654,60 грн..

Ухвалами Замостянського районного суд м. Вінниці від 06 вересня 2007 року задоволено клопотання ОСОБА_2 таОСОБА_1 про залучення в якості співвідповідача Головного управління праці і соціального захисту населення міської ради та клопотання співвідповідача Головного управління праці і соціального захисту населення міської ради про об'єднання в одне позовне провадження два окремі позовиОСОБА_1 та ОСОБА_2. 

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2007 року, позивачам поновлено строк звернення до суду за захистом її порушеного права та позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано дії органів праці і соціального захисту населення щодо виплати надбавки як інвалідам війни І групи ОСОБА_1 та ОСОБА_2в заниженому розмірі незаконними;

- стягнуто з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради шляхом списання на рахунок Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користьОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу, як інваліду війни І групи за 2005 -2006 роки в сумі 6910 (шість тисяч дев'ятсот десять) грн. 00 коп.

- стягнуто з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради шляхом списання на рахунок Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу, як інваліду війни І групи за 2005 -2006 роки в сумі 5913 (п'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2007 року (далі - оскаржувана постанова) відповідачами: Управлінням праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці та Головним управлінням праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради подано заяви про апеляційне оскарження та апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким позивачам у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої апеляційні скарги відповідачі мотивують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови грубо порушив норми процесуального та матеріального права, також судом надано неправильну правову оцінку усім обставинам справи, що є підставою для скасування.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача підлягають задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідно до посвідчень НОМЕР_1 виданим 11.08.2004 р. та посвідченням  НОМЕР_2 виданим 14 березня 2005 року, позивачі є інвалідами війни І групи, а тому у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вони мають право щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, однак  відповідачем з посиланням на Закон України «Про державний бюджет України» на відповідні роки дані виплати були виплачені в меншому розмірі, з чим позивачі не погоджуються.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як відповідач при нарахуванні меншої суми разової допомоги на оздоровлення ніж вказана в Законі, порушив конституційні права та свободи позивача, що підлягають на думку суду першої інстанції відновленню, а саме стягненню з відповідача даної різниці.

Колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивачі - ОСОБА_1 таОСОБА_2 є інвалідами війни І групи, що підтверджується посвідченнями НОМЕР_1 виданим 11.08.2004 р. (а.с. 4) та посвідченням  НОМЕР_2 виданим 14 березня 2005 року (а.с. 16) відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Разова щорічна грошова допомога ОСОБА_1 в 2004-2006 роках - була нарахована та виплачена в наступних розмірах: 2004 р. - 120 грн., 2005 р. - 400 грн., 2006 р. - 400 грн., тобто з урахуванням обмежень, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки. (а.с. 6)

Разова щорічна грошова допомога ОСОБА_2в 2004-2006 роках - була нарахована та виплачена в наступних розмірах: 2004 р. - 160 грн., 2005 р. - 400 грн., 2006 р. - 400 грн., тобто з урахуванням обмежень, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки. (а.с. 13)

Вказані  виплати  були  здійснені  з урахуванням обмежень, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004-2006 роки, яким  було зупинено дію  положень  Закону  України «Про  статус  ветеранів війни, гарантії  їх  соціального  захисту» в  частині  визначення  розміру  виплат  щорічної  разової  грошової  допомоги  зазначеним  категоріям  осіб та  встановлений  інший  розмір  такої  виплати, виходячи  із  обсягів  видатків, виділених  на  цю  мету  при  формуванні показників  Державного  бюджету.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи, частиною позовних вимог позивачів є стягнення разової щорічної грошової допомоги за 2004 - 2005 роки, а з позовом позивачі звернулися лише у серпні 2007 року, тобто з порушенням встановленого законом річного строку звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з оскаржуваної постанови та апеляційних скарг, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропущеним позивачами строком на звернення до суду. (а.с  28-31, 34-35, 40-41). 

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачами пропущено передбачений ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум разової щорічної грошової допомоги за 2004-2005 роки, на що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не прийняв до уваги даний факт та поновив позивачам строк звернення до суду.

Що ж стосується позову  в  частині стягнення щорічної  грошової  допомоги за 2006 рік,   колегія суддів вважає, що суд  першої  інстанції  помилково дійшов  висновку про  задоволення позову і в цій частині, оскільки дію ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам  бойових  дій на 2006 рік  зупинено згідно із Законом України № 3235-IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Закон  України «Про Державний  бюджет  на 2006 рік» Конституційним  Судом  України  не  переглядався  на  відповідність  Конституції  України , а тому до спірних правовідносин за 2006 рік не могла бути застосована норма  ч. 5 ст. 12  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, оскільки у зазначений період вона не діяла.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради  на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2007 р. - задовольнити повністю

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2007 р. - скасувати.

Постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1та ОСОБА_2- відмовити повністю.

     Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.