Справа № 2-20/2009
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі головуючого Бобер К.Ф.
при секретарі Кудлачик Н.В.
з участю представника відповідача - адвоката Турянської Л.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Дубно
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про виселення
об”єднана з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про визнання домоволодіння об”єктом права спільної сумісної власності подружжя
та поділ його в натурі
в с т а н о в и в:
В провадженні Дубенського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, об”єднана з зустрічним позовом про визнання домоволодіння об”єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ його в натурі. В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка по первісному позові ОСОБА_1 покликається на слідуючі обставини. З відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі до 7.02.1996 року. На даний час вони проживають окремо. При цьому, відповідач проживає в будинку АДРЕСА_1, який належить позивачці, згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.11.1999 року. На її неодноразові звернення виселитися зі спірного будинку в добровільному порядку відповідач відмовляється, систематично порушує правила співжиття, чим робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку, не сплачує комунальні платежі. В зв”язку з цим просить виселити відповідача з належного їй будинку і зняти його з реєстрації в ньому.
Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити, визнати спірне домоволодіння об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ його частину і виділити дану частину в натурі. Свої позовні вимоги обгрунтовує слідуючим. В 1983 році вони з позивачкою одружились і стали проживати з її батьками в будинку АДРЕСА_1, який був зареєстрований на ім”я її батька ОСОБА_3. На той час будинок був старий, глиняний, складався лише з 2 житлових кімнат площею 30,9 м.кв. Оскільки виникла потреба в розширенні житла, вони вирішили провести добудову вказаного будинку. З 1989 року вони з позивачкою почали заготовляти будматеріали і в 1991 році розпочали будівництво. Добудова будинку здійснювалася їх спільними зусиллями та коштами. В 1996 році за позовом ОСОБА_1 рішенням суду шлюб між ними було розірвано, проте вони помирилися і продовжували проживати разом далі однією сім”єю. За його участі проводилось усе будівництво, водо- та газозабезпечення, парове отоплення. Оскільки спірний будинок добудувався за спільні кошти подружжя за час їх спільного проживання, вартість майна істотно збільшилась, воно може бути визнане об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В судовому засіданні позивач по зустрічному позові - відповідач по первісному позові ОСОБА_2 свої позовні вимоги частково змінив, подавши заяву про зменшення позовних вимог, відмовившись від них в частині поділу спірного будинку в натурі. Просить суд визнати за ним право спільної власності на Ѕ спірного домоволодіння.
Позивачка по первісному позові та відповідачка по зустрічному позові повторно без поважних причин не з”явилася в судове засідання, про причини неявки суд не сповістила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило. На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, суд залишає позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду.
Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по ній докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи і це підтвердили в суді сторони, вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 1983. Шлюб між ними було розірвано 07.02.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1. За час шлюбу сторони проживали по АДРЕСА_1. Вказані обставини підтверджуються записами в будинковій книзі прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1, а також довідкою ЖЕК №3 від 16.04.2007 р. № 959. Вказаний будинок належав на праві власності батькові позивачки ОСОБА_3, а після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року будинок успадкувала його дружина - мати позивачки ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 4 березня 1992 р. З вказаного свідоцтва вбачається, що спадковий будинок мав житлову площу 30,9 м.кв. Після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позивачка прийняла спадщину після неї і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі і на спірний будинок.
Згідно ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За час перебування в шлюбі сторони спільними зусиллями та коштами, з метою розширення житлової площі провели добудову житлового будинку на підставі рішення Дубнівської міської ради №46 від 16.02.1989 р. „Про розгляд заяв громадян з індивідуальної забудови”. Таким чином, після проведеної добудови житлова площа будинку склала 59,3 м.кв., а загальна площа домоволодіння - 97,7 м.кв. Крім того, було проведено будівництво двох хлівів, огорожі, було перекрито дах на будинку шифером. Також відповідачем було проведено газове постачання та водопровід, з відповідачем заключалися договори на водо-, газо- та енергопостачання, що підтверджується наданими відповідачем їх копіями. Позивачка в попередніх судових засіданнях визнавала і підтвердила ті обставини, що будинок добудовувався за їх спільні кошти з відповідачем та спільною працею. Також вона підтвердила той факт, що і після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім”єю у спірному будинку, а потім в місті Київ до 2004 року. Таким чином, хоч спірне домоволодіння рахується за позивачкою ОСОБА_1(згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.11.1999 року), внаслідок їх з відповідачем спільних трудових та грошових затрат воно істотно збільшилося у своїй вартості.
Відповідно до ст. 68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності на майно, набуте за час шлюбу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо можливості визнання домоволодіння АДРЕСА_1 об”єктом права спільної сумісної власності позивачки та відповідача, як бувшого подружжя. Оскільки від своїх позовних вимог в частині поділу спірного майна в натурі відповідач-позивач ОСОБА_2 відмовився, суд не вирішує питання щодо визначення часток сторін у спільному майні, а лише обмежується визнанням за відповідачем-позивачем ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на спірне домоволодіння.
Керуючись ст.ст. 60,62,68 Сімейного кодексу України, ст.ст. 159, п.3 ч.1 ст. 207, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення - залишити без розгляду.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задоволити. Визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, але якщо апеляційна скарга не буде подана у строк , встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: