ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1020/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представників позивача - Лісовського А.В., Безпаленко Ю.М.

представників відповідача - Бабія С.І., Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили колегію суддів їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у наданих суду запереченнях.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ "Вінницька птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2011р. по 30.09.2013р., складено акт від 18.03.2014р. №22/22/35878908. В ході проведення перевірки встановлено порушення : 1) п.п."а", п.185.1 ст. 185, п.189.1 ст. 189, п.198.4, ст. 198, п.п.201.10 п.201.1 ст.201, п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1328841 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 54923 грн., за серпень 2012р. в сумі 42284 грн., за вересень 2012р. в сумі 50166 грн., за жовтень 2012р. в сумі 70951 грн., за листопад 2012р. в сумі 41152 грн., за грудень 2012р. в сумі 59158 грн., за січень 2013р. в сумі 65818 грн., за лютий 2013р. в сумі 58766 грн., за березень 2013р. в сумі 89456 грн., за квітень 2013р. в сумі 57488 грн., за травень 2013р. в сумі 90911 грн., за червень 2013р. в сумі 44608 грн., за липень 2013р. в сумі 52789 грн., за серпень 2013р. в сумі 65128 грн., за вересень 2013р. в сумі 485243 грн.; 2) п.2.9, п.3.5 "Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р., а саме перевищення встановленого ліміту готівки в касі на загальну суму 68 грн. 08 коп.

На підставі акту перевірки, 27.03.2014р. Бершадською ОДПІ сформовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000562200, яким визначено позивачу грошове зобов'язання в сумі 1993261 грн. 50 коп., з них 1328841 грн. основного платежу та 664420 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд І інстанції виходив з того, що відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків, надав достатньо доказів про порушення позивачем вимог закону.

За результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції досліджено правомірність встановлених податковим органом порушень, виявлених під час перевірки.

Так, встановлено, що за період з 01.10.2011р. по 30.09.2013р. позивачем задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 100265584 грн. (декларація №2), перевіркою встановлено їх заниження на суму 860213 грн. Даного висновку податковий орган дійшов за наслідками дослідження операцій зі списання інкубаційний яєць, які вже не можуть бути використанні в межах господарської діяльності, оскільки підприємством не було здійснено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості їх придбання на суму 860213 грн.

Закупівля інкубаційного яйця здійснювалось ТОВ "Вінницька птахофабрика" відповідно до договорів №0098-Г від 18.05.2012р. та за № 0639-Г від 29.12.2012р. укладених між СТОВ "Старинська птахофабрика" та філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика". Поставка яєць здійснюється погодженими партіями на умовах СРТ підприємства покупця відповідно INCOTERMS 2000, транспортування яєць здійснюється на підставі товаро-транспортних накладних.

На виконання умов даних операцій досліджено видаткові накладні № СП 1000103353 від 25.11.2012р., №СП 100010354 від 25.11.2012р., від 21.01.2013р., № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., за № СП 100014793 від 25.08.2013р., товаро-транспортні накладні № СП 100010353 від 25.11.2012р., № СП 100010354 від 25.11.2012р., № СП 100014793 від 25.08.2013р., за № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., виписаних постачальником СТОВ "Старинська птахофабрика" одержувачу філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика".

Відповідно до актів про закладку інкубаційних яєць від 26.08.2013р., від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., проведено обстеження партій інкубаційних яєць одержаних від СТОВ "Старинська птахофабрика". Про факт відправлення на утилізацію інкубаційних яєць не пригодних для інкубації, комісією філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" складено відповідні акти від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., від 18.12.2012р.

В подальшому, у відповідності до видаткових накладних № ПК 10000439 від 21.01.2013р. та № ПК 100000477 від 28.01.2013р. та накладних б/з від 21.01.2013р. та від 28.01.2013р., товар отриманий філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика", згідно з зазначеними умовами договору, передано позивачу.

Податковий орган вважає, що виявлені порушення ґрунтуються на відсутності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях щодо списання інкубаційних яєць у податковому періоді в якому відбулось таке списання. Зокрема, дослідивши виявлені порушення в контексті вказаних норм, судом першої інстанції встановлено, що за наслідками списання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі зіпсованих, у податковому періоді якому відбулось таке списання, платник податків зобов'язаний здійснити нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основною ставкою 20 %. Проте, на противагу зазначеного, за період з 18.06.2012р. по 30.09.2013р. ТОВ "Вінницька птахофабрика" списано 899 905 штук яєць не пригодних для інкубації за відсутності нарахування відповідних податкових зобов'язань. Встановлено, що по складу за листопад 2012р. всього надійшло яєць 3024000 штук, за наслідками інкубації залишись 2988707 штук яєць, тобто утилізації підлягало 35293, в той же час загальний видаток (залишок) складає 3024000. Тобто, за наслідками утилізації за листопад 2012р. стосовно 35293 штук яєць, позивачем не здійснено нарахування податкових зобов'язань.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Положення п.п.14.1.179 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України закріплюють, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування, згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання, у відповідності п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Зі змісту п.п. а) п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України слідує, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується з висновками податкового органу в частині заниження підприємством податку на додану вартість при здійсненні операцій зі списання інкубаційних яєць на загальну суму 860 213,00 грн.

Податковий кредит звітного періоду визначається, згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Водночас, приписи п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, існує чіткий перелік операцій, по яким підприємство зобов'язується нарахувати податкові зобов'язання.

Згідно ст. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність особи, це діяльність, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

З матеріалів справи вбачається, що закупівля інкубаційного яйця здійснювалась ТОВ "Вінницька птахофабрика" відповідно до договорів №0098-Г від 18.05.2012 року та №0639-Г від 29.12.2012 року, укладених між СТОВ "Старинська птахофабрика" та філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" з метою використання інкубаційного яйця у процесі господарської діяльності.

Встановлено, що починаючи з дати поставки яйця інкубаційного, відбувається процес його фактичного використання у технологічному процесі на підприємстві, до якого відноситься сортування яйця, його перекладка та вибірка добового молодняку. Таким чином, відбракування та наступне списання відбракованого яйця є частиною єдиного виробничого процесу, а не окремою операцією.

Відповідач вважає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Проте, як встановлено, яйце інкубаційне використовувалось саме у процесі господарської діяльності підприємства та не приймало участь у операціях, перелічених у п. 5 ст. 198 ПКУ, і його цільове призначення не змінювалось.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивач не зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання по відбракованому, в процесі господарської діяльності, інкубаційному яйцю. Слід зазначити, що будь-який господарський процес супроводжується втратами товарно-матеріальних цінностей. До природного убутку яєць і відносяться незворотні втрати початкової кількості яєць інкубаційних у технологічному процесі, до яких відносяться втрати при транспортуванні, перекладці яєць із інкубаційних машин у вивідні машини, вибірці добового молодняку.

Колегія суддів, під час апеляційного розгляду, дослідила операцію участі яйця у господарській діяльності підприємства на прикладі поставки яєць №50 та 51 з метою встановлення впливу відходу яєць на собівартість готової продукції та встановила, що при відсортуванні, собівартість одного яйця, що інкубується, збільшується. Таким чином, можна зробити висновок, що незалежно від кількості відбракованих яєць при умові надходження двох партій з однією і тією ж кількістю яєць та однією ж вартістю, вартістю партії яєць, що були закладені у інкубатор однакова, а вартість одного яйця у кожній партії - різна, а тому, вартість яєць, які були відсортовані на першому етапі біологічного контролю процесу інкубації, включається у собівартість кінцевої готової продукції і не списується з балансу підприємства у момент відсортування. Отже, відсортування яйця у кількісному виразі не зменшує базу оподаткування ПДВ в момент реалізації готової продукції.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Бершадська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області є органом державної влади, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014р. № 0000562200 (в частині заниження підприємством податку на додану вартість при здійсненні операцій зі списання інкубаційних яєць на загальну суму 860 213,00 грн.) є обгрунтованими та доведеними під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання невинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2014р. №0000562200, позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1993261 грн. 50 коп., з них 1328841 грн. основного платежу та 664420 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке він визнає лише частково. Разом з тим, рішення податкового органу, в даному випадку не може бути скасовано частково, оскільки податковим органом не надано суду, та в матеріалах справи відсутній розрахунок штрафних (фінансових) санкції, застосованих до позивача оскаржуваним рішенням, що не дає можливості суду апеляційної інстанції відокремити частину, яку слід скасувати.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає неможливим скасування оскаржуваного рішення податкового органу в частині, а тому приходить до висновку про задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та визнання протиправним та скасування податкового повідомленням-рішення від 27.03.2014р. №0000562200 в повному обсязі.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 2923,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області від 27.03.2014р. форми "Р" № 0000562200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" судові витрати у розмірі 2923 (дві тисячі дев"ятсот двадцять три) грн. 20 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" серпня 2014 р.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.