ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 876/10252/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О. І., Костіва М. В.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Кригун В. В.

представника відповідача Токар В. І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 809/1558/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2013 року № 0000262203.

Позов мотивує тим, що підставі акту перевірки від 12 березня 2013 року за № 1906/22-3/32872788, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000262203 від 14 березня 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192462 грн за ІV квартал 2011 року.

13 червня 2013 року проведено заміну відповідача в зв'язку з реорганізацією на Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 28 березня 2013 року № 0000262203.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що контрагент позивача, ПП «Симетрія» не здійснював реальної підприємницької діяльності, а відповідно і зобов'язань за договором з позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 березня 2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку правильності декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 1 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Симетрія».

За результатами перевірки складено Акт №1906/22-3/32872788 від 12 березня 2013 року.

Відповідно до вказаного акту в ході перевірки встановлено порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в ІV кварталі у сумі 192462 грн.

Таке порушення, відповідно до акту перевірки, виникло, оскільки позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за ІV квартал 2011 року включено витрати у сумі 836794 грн за виконані ПП "Симетрія" роботи, що проведені за безтоварними операціями, на підставі правочинів, які не мають реального наслідку, що у свою чергу призвело до заниження позивачем податку на прибуток за вказаний період на 192462 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262203 від 28 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 192462 грн.

З аналізу акту перевірки зрозуміло, що висновки про наявність порушень податкового законодавства позивачем, відповідач зробив спираючись на акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС "Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства "Симетрія", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року", відповідно до якого операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ПП "Симетрія" порушують частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, тобто не дотримано вимог реального настання наслідків правочинів, самі правочини суперечать моральним засадам суспільства, а отже ПП "Симетрія" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

2 серпня 2011 року між позивачем та ПП "Симетрія" було укладено Договір підряду № 004/08-ТП, відповідно до якого якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати будівельні роботи - будівництво підпірних стінок №1-2 на шестирівневій відкритій автостоянці №1 для автомобілів та підпірних стінок тунелю ПС-1, ПС-2, ПС-3, ПС-4, ПС-5 ТК "Буковель" в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів.

19 вересня 2011 року між позивачем та ПП "Симетрія" було укладено Договір підряду № 18/10-ОЧ, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 4000 м3/добу ТК "Буковель" в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, що є невід'ємними частинами даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

20 вересня 2011 року між позивачем та ПП "Симетрія" було укладено Договір підряду № 19/10-ОЧ, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати роботи по будівництву очисних (каналізаційних) споруд потужністю 4000 м3/добу Туристичного комплексу "Буковель" в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, що є невід'ємними частинами даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

29 вересня 2011 року між позивачем та ПП "Симетрія" було укладено Договір підряду № 75/11-ДР, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати будівельні роботи у туристичному комплексі "Буковель" в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відповідно до кошторисів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

По вказаних договорах позивачем подано акти приймання виконаних робіт та локальні кошториси вартості робіт.

Факт оплати по договору підтверджується відомістю операцій по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками - розрахунки з підрядчиком ПП "Симетрія") за період з 1 вересня 2011 року по 31 березня 2012 року, сформованого позивачем, а також платіжними дорученням № 3763 від 12 жовтня 2011 року, № 3885 від 27 жовтня 2011 року та № 4050 від 15 листопада 2011 року.

З акта перевірки контрагента позивача, на основі якого був прийнятий акт перевірки позивача зрозуміло, що в ході перевірки контрагента встановлено неможливість проведення перевірки ПП "Симетрія" у зв'язку із його відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних під час перевірки вказував про відсутність у вказаного суб'єкта господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод останнього за перевіряємий період із придбання та продажу усіх товарів.

Такі висновки ДПІ сформовані виходячи лише із факту не знаходження підприємства за його юридичною адресою, відповідним не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначеного податкового органу.

Жодного конкретного факту невиконання договорів у акті перевірки контрагента не зазначено.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі по тексту - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У досліджуваному акті перевірки Приватного підприємства "Симетрія" зроблено висновок про відсутність у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засови. Однак, такий висновок перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеним органом державної податкової служби, в порушення вимог Порядку, складено акт №938/22-10/30650329 від 31 липня 2012 року та сформовано у ньому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Симетрія", в тому числі і по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача від 31 липня 2012 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, безпідставними.

Відповідно до матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідний рух активів відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на факт відкриття кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, що полягало у придбанні суб'єктів господарювання, в тому числі ПП 'Симетрія'', з метою прикриття незаконної діяльності, як на доказ фіктивності договорів є безпідставним.

Сам факт порушення кримінальної справи не може бути доказом, зважаючи на положення частини 1 статті 62 Конституції України, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6)

Оскільки відповідачем не надано доказів того, що господарські операції за договорами укладеними між позивачем та його контрагентом не виконувались, а позивач надав суду докази протилежного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення -суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 809/1558/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Довга О. І.

Костів М. В.

Повний текст ухвали складено 17 липня 2014 року