Справа № 1319/1976/12 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/4192/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ТзОВ «Кейколект» - Гук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2012 року у справі за позовом ТзОВ «Кей-колект» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 28 грудня 2012 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за Договором споживчого кредиту №11122980000 від 06.03.2007 року та Договором споживчого №11304516000 від 25.02.2008 року у сумі 88489,87 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 707007,53 грн., а також встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки слід здійснити шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, встановленою в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_2
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 28 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року в касаційному порядку оскаржило ТзОВ «Кей-Колект».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити. Вважає рішення ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не може замінити неналежного позивача належним, окрім, як на підставі процесуального правонаступництва, яке на її думку, в даному випадку не могло відбутись. Також, зазначає, що, залучаючи ТзОВ «Кей-Колект», як позивача у даній справі, судом залишено поза увагою той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про передачу права вимоги ПАТ «УкрСиббанк» товариству за договорами іпотеки, укладеними між банком та нею, не містить такої інформації й повідомлення банку про заміну кредитора. На її думку, належним доказом в підтвердження факту відступлення права вимоги за договорами іпотеки може бути лише нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку правочин, а також державна реєстрація переходу цих прав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності зважаючи на те, що така належним чином повідомлялась про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин її неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси відповідача у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено оскаржуваним рішенням та сторонами не оспорювалось 6 березня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та позичальником ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11122980000, предметом якого є позика грошових коштів в сумі 30 тис. дол. США, яку позичальник зобов'язаний повернути у строк до 6 березня 2017 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом. 25 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та позичальником ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11304516000, предметом якого є позика грошових коштів в сумі 35 тис. дол. США, яку позичальник зобов'язаний повернути у строк до 23 лютого 2018 року зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між АКІБ "УкрСиббанк" та відповідачем були укладені договори іпотеки від 6 березня 2007 року та від 25 лютого 2008 року, предметом яких є належна на праві власності квартира АДРЕСА_1, заставна вартість якої за домовленістю сторін згідно першого договору становила 360400 грн., а згідно другого договору - 427500 грн. Крім цього, станом на 31 січня 2012 року загальна заборгованість за кредитними договорами перед банком становила 88 489,87 дол. США або 707 007 грн 53 коп., з яких: заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року № 11304516000 - 54 703,70 дол. США або 437 066 грн. 17 коп. (32 051,63 дол. США - несплачена частина тіла кредиту, 19 014,19 дол. США - прострочені відсотки, 3 575,30 дол. США - пеня, 62,58 дол. США - штраф); заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2007 року № 11122980000 - 33 786,17 дол. США або 269 941 грн 36 коп. (21 857,35 дол. США - несплачена частина тіла кредиту, 9 940,33 дол. США - прострочені відсотки, 1 925,91 дол. США - пеня, 62,58 дол. США - штраф). Крім цього, поточна заборгованість за тілом кредиту (без врахування дострокового погашення кредитів) та відсотками станом на 31.01.2012 року становила за обома договорами 45545,5 доларів США (за договором від 6.03.1007 року 6107,35 доларів США за тілом кредиту та 9940,33 доларів США за відсотками за користування кредитом та за договором від 25.02.2008 року 10483,63 долари США - тіло кредиту та 19014,19 доларів США - відсотки за користування кредитом). Також встановлено, що банк неодноразово направляв вимоги до позичальника та іпотекодавця про дострокове погашення заборгованості, однак такі були залишені без виконання.
Зважаючи на вказане Банк звернувся в суд, відповідно до вимог закону та умов договорів іпотеки, з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за обома договорами в рахунок погашення заборгованості за згаданими договорами кредиту.
Після звернення до суду між Банком та ТзОВ «Кей-колект» був укладений договір факторингу №2 від 13.02.2012 року та договір про відступлення прав вимоги від 12.02.2012 року (Т.1 а.с. 81-91, 160-165, 172-177, 199, 219-231), відповідність умов яких у наданих суду копіях було перевірено і судом апеляційної інстанції шляхом витребування належно завірених копій договорів та матеріалів на підставі яких такі були укладені у приватного нотаріуса, яким такі посвідчувались (Т.2 а.с. 6-139) та даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т.2 а.с. 140-147).
Згідно договору факторингу №2 від 13.02.2012 року, клієнт (Банк) зобов'язувався передати у власність фактору (ТзОВ «Кейколект»), а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначена у додатку 1 до договору. (п. 1.1, 1.2 Договору).
Згідно договору про відступлення прав вимоги Цедент (Банк) передає, а Цесіонарій (ТзОВ «Кей-колект») приймає права вимоги за договорами іпотеки зазначеними у Додатку 1 до цього договору (п. 1.1 Договору). Відступлення прав вимоги за Іпотечними договорами, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги включаючи: всі права Іпотекодержателя, що передбачені умовами Іпотечних договорів; право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до Іпотечних договорів (п.1.2 Договору). Крім цього, згідно п. 2.1 Договору права вимоги за Іпотечними договорами вважаються переданими з моменту переходу від Цедента до Цесіонарія прав вимоги, що є предметом Договору факторингу, і відповідно до Договору факторингу. П. 2.2 договору вказує, що з моменту передання (відступлення) права вимоги за Іпотечними договорами Цесіонарій замінює Цедента у правовідносинах, які склалися між ним і іпотекодавцями за Іпотечними договорами. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Після передання (відступлення) прав вимоги за Іпотечними договорами Цедент, відповідно до законодавства України, зокрема ст. 4 Закону України «Про іпотеку», зобов'язується внести відповідні зміни до Державного реєстру іпотек (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Про укладення договору факторингу Банком було повідомлено іпотекодавця листом від 20.02.2012 року №12-22/7004 Т.1 а.с. 116).
Внаслідок укладення таких договорів судом, в порядку ст. 37 ЦПК України, було замінено позивача із Банку та ТзОВ «Кей-колект» як його правонаступника за клопотанням Банку та позов задоволено.
Доводи скарги про те, що суд не вправі був проводити заміну позивача у даному випадку не слід вважати обґрунтованими, оскільки відповідно змісту до ст. 37 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні (що мало місце у даному випадку) суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони до участі у справі на будь-якій стадії процесу.
Що стосується доводів скарги про відсутність доказів на підтвердження передачі прав вимоги за договорами іпотеки від Банку до ТзОВ, то такі теж є голослівними. Оскільки як вбачається із копій договорів Факторингу та відступлення прав вимоги, такі права за договорами іпотеки були переведені та дані про передачу містяться у додатках до договору відступлення прав вимоги, що був нотаріально посвідченим за № 352 (Т.2 а.с. 110 зв.). Крім цього як вбачається із витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т.2 а.с. 140-147) ТзОВ, станом на час розгляду справи судом першої інстанції зареєструвало за собою права іпотекодержателя у державному реєстрі таких прав.
Враховуючи вказане, а також вимоги ст.ст. 1, 18, 33 Закону України «Про іпотеку», доводи апеляційної скарги є безпідставними та таку слід відхилити, рішення ж суду, як таке що ухвалене з дотриманням вимог закону, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник