Справа № 2-7120\07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2008 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Сидорука Є.І.
при секретарі Мельничук Н.В.
з участю представника позивача Фролова В.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства « Укрінбанк» Рівненської філії AT « Укрінбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 43146 грн. за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і в обгрунтування своєї позиції пояснив, що на даний момент припинились договірні відносини між сторонами. Позивач мав можливість у зв»язку з застовою стягнути борг по кредитному договору. Крім того, на момент розгляду справи закінчилась позовна давність звернення до суду.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що 14 лютого 1996 року між сторонами був укладений кредитний договір № 236 у сумі 1 500 000 000 крб., що на даний час становить 15 000 грн. із строком погашення по 31 жовтня 1996 року, з 140 % річних. В подальшому річні були зменшені до 100 %. На момент розгляду справи відповідач не повернув борг та не сплатив річні. З урахуванням трьох річного терміну позовної давності, просять суд стягнути з відповідача 43146 грн. заборгованості по простроченим відсоткам та судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що на момент розгляду справи між сторонами припинились будь-які договірні відносини. Крім того, позивач пропустив трьох річний термін позовної давності при зверненні до суду.
Суд, заслухавши представників сторін, всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що на підставі кредитного договору № 236 від 14.02.1996 року з додатками та доповненнями до нього, укладеного між ОСОБА_3 та AT « Укрінбанк», банком було надано відповідачу грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 1 500 000 000 крб., що відповідно до Указу Президента України « Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року становить 15 000 грн., із строком погашення, відповідно до додаткової угоди № 10 від 01 жовтня 1996 року по 31 жовтня 1996 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 140 % річних розмір яких додатковою угодою № 9 від 2 липня 1996 року до кредитного договору № 236 було зменшено до 100%. Вказані кошти буй повністю надані ОСОБА_3
Згідно п. 2.1 кредитного договору ОСОБА_3 зобов»язувався повернути кредитні кошти, а відповідно до п.п. 2.13 договору - строк дії договору встановл.ється з дня його укладення до повного повернення кредиту, а також отримання банком всіх належних йому відсотків.
Відповідно до рішення Рівненського міського суду від 19 вересня 1997 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь AT « Український іноваційний банк» 14382 грн. боргу кредитного договору № 236 від 14.02.1996 року, 4373, 70 грн. відсотків за користування кредитом, 2186 грн. 85 коп. пені, 1047, 13 грн. судових витрат.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 536 ЦК України - за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач не сплатив у відповідності до вимог кредитного договору відсотки за користування кредитним договором, що передбаченео кредитним договором та додатками , доповненнями до нього.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про припинення договірних відносин між сторонами у зв»язку з рішенням Рівненського міського суду від 19 вересня 1997 року, оскільки зобов»язання по відсотках за користування кредитом не виконані.
Як слідує ст. 527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України-якщо у зобов»язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Як вбачається з матеріалів справи, банк нарахував відсотки відповідачу по кредитному договору за останні три роки, станом на 01 липня 2007 року у сумі 43146 грн.
Крім того, суд вирішуючи питання щодо процентної ставки за наданий кредит, суд виходить з ч. 8 ст. 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність», згідно якого комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях. Порядок встановлення цих ставок передбачений п. 16 Положення « Про кредитування», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року . Отже розмір процентної ставки за кредит, а так само порядок її сплати по своїх встановлюється банком і визначається у кредитному договорі в залежності від кредитного ринку, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку України та інших обставин.
Як вбачається з додаткових угод до кредитного договору № 236 від 14.02.1996 року сторони взаємно прийшли до висновку про зміну процентної ставки до кредитного договору.
Оцінюючи в сукупності докази, суд рахує, що лише сам факт закінчення строку, на який було надано кредит, не може розцінюватись як підстава для припинення нарахування і сплати відсотків за користування кредитом, оскільки такі відсотки за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.
Відповідно до п.3 Положення Національного банку України « Про кредитування» затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.1995 року № 246 , строк кредиту , а також відсотки за його користування ( якщо інакше не передбачено умовами кредитного договору ) розраховуються з моменту отримання до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Згідно ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, суд рахує, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та підлягають до задоволення.
На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 536 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 84, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 296, 88 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов акціонерного товариства « Укрінбанк» Рівненської філії AT « Укрінбанк» задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства « Укрінбанк» Рівненської філії AT « Укрінбанк» рахунок № 37395003 в AT « Укрінбанк» , МФО 333216, код ЗКПО 241744772 заборгованість по простроченим відсоткам у сумі 43146 грн. та судовий збір і витрати на ІТЗ у сумі 461, 46 грн..
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду рівненської області через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом Рівненської області.