Справа № 750/3720/13-ц Провадження № 22-ц/795/1597/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,

суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

при секретарі:Зіньковець О.О.,

за участю:представника позивача-відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, представника відповідача-позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення,

- третя особа - Комунальне підприємство "Деснянське" Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її первісний позов задовольнити в повному обсязі, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 про вселення залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить оскаржуване рішення суду в частині відмови їй в її зустрічному позові про вселення в спірну квартиру - скасувати та постановити нове рішення про задоволення її зустрічних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 липня 2014 року у задоволенні позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке, на її думку, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт ОСОБА_5 вказує на те, що суд вірно встановив обставини справи, проте необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Так, апелянт зазначає, що виконує всі зобов'язання квартиронаймача по утриманню спірного майна, що питання про її виселення з квартири ніколи ніхто не порушував. А той факт, що 17.06.2014 року вона була знята з реєстрації за місцем проживання, тобто в спірній квартирі, не може свідчити про те, що її права не порушені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до того, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є незаконним, а тому підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що ОСОБА_5 заволоділа її квартирою шляхом шахрайства. Так, є рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання останньої членом сім'ї ОСОБА_7, є рішення про зняття ОСОБА_5 та її сина з реєстрації в спірній квартирі, як незаконно зареєстрованих, а ОСОБА_7 була поновлена в реєстрації в спірній квартирі. Проте, незважаючи на всі вказані рішення судів, яким було поновлено право апелянта на квартиру, ОСОБА_5 змінила вхідні двері в квартирі, замінила замки, ключі не дає та чинить перешкоди вселенню в квартиру, чим порушує її конституційне право на житло.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг своїх довірителів.

Відповідач ОСОБА_9 та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися. Про час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 05.08.2014 р. поштових відправлень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Судом встановлено, що в квітні 2013 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою 25 будинку 23 по вул. Волковича в м. Чернігові, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що останні в спірній квартирі не проживають більш трьох років, комунальні послуги не сплачують.

В лютому 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_5, просила суд винести рішення, яким зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням та вселити її до нього, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 неправомірно не допускає її до спірної квартири.

Судом першої інстанції на підставі наявних у справі письмових доказів та показань свідків вірно встановлений той факт, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з травня 2010 року без поважних причин не проживають у спірній квартирі, а відтак втратили право користування нею. Проте в задоволені позову ОСОБА_5 було відмовлено, оскільки остання була знята з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, а відтак не вбачається і порушення її прав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про усунення перешкод користування житловим приміщенням та вселення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 жодного разу не зверталась до правоохоронних органів з питання створення ОСОБА_5 перешкод у користуванні жилим приміщенням, крім того ОСОБА_5 знята з реєстрації місця проживання, а тому відсутні правові підстави вважати її належним відповідачем у даному спорі. ОСОБА_7 не позбавлена можливості звернутися з позовом про виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком районного суду, зважаючи на наступне.

У справі встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_5 (відповідач за зустрічним) разом з сином ОСОБА_10 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 до 17.06.2014 р. Зняті з реєстрації на підставі рішення апеляційного суду Чернігівської області від 19.03.2014 р. (а.с.151).

Вказані обставини спростовують доводи апелянта ОСОБА_5, щодо порушення її прав. Остання є неналежним позивачем у справі.

Відповідач - позивач ОСОБА_7 і відповідач ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84).

Згідно з ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

З огляду на докази, що є в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачі з травня 2010 року не проживають у спірній квартирі, а відтак втратили право користування нею.

Посилання апелянта ОСОБА_7 на безпідставність відмови їй судом першої інстанції у задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні та вселення колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_5 змінила вхідні двері і замки, не надає ключів та чинить перешкоди в користуванні спірною квартирою.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 р. N 2, наймачу або члену його сім'ї, який був відсутнім без поважних причин понад зазначені у ст. 71 ЖК строки, суд вправі відмовити з цих підстав у задоволенні позову про виселення, вселення, обмін, поділ жилого приміщення, незалежно від того, чи було пред'явлено зустрічний позов про визнання позивача таким, що втратив право на жиле приміщення.

Оскільки судом встановлений факт відсутності ОСОБА_7 без поважних причин понад 6 місяців в спірній квартирі, підстави для задоволення її позову відсутні.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційних скаргах обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: